Іноді не віриться, як за найкоротший термін життя людини може так сильно змінитися, але коли це відбувається на твоїх очах, то почуття якоїсь поганої наївності стає більш відчутним.

А все почалося з того, що в сусідню зі мною квартиру заселилися молодята-зовсім молоді, їм обом було по 20, якщо бути точніше. Я не схвалюю шлюб в такому ранньому віці… хоча знаєте, якщо тільки по великій любові, можна і раніше.

Хлопець виявився дуже хорошим, як і його дружина, втім. Я вже зовсім стара і мені, як і іншим людям похилого віку, іноді потрібна доnомога, а всі мої родичі живуть далеко. І ось, ця парочка виявилася дуже доброю.

Чоловік доnоміг мені з трубопроводами, так як у мене кран потік, і навіть сантехніків ми тоді не викликали, а дівчина частенько готувала і ділилася зі мною всякими пирогами та іншими смаколиками, що я і намагалася робити у відповідь. А коли у них з’явився син… як же я була рада за них!

Вони мені за весь цей час стали як рідні діти. Коли пара була на роботі, я часто сиділа з їхнім сином, ось тільки я і не помітила, як обстановка у молодих стала напружуватись, а коли чоловік залишив дружину з сином одну, то у мене ніби заболіла душа…

Колись дівчина, яка з посмішкою на обличчі готувала мені пиріжки без будь-якого приводу, стала голодувати, і просити у мене шматочки хліба, щоб нагодувати свого синочка. Ось так за секунду може перевернутися життя догори дном…