День Народження – це свято? Для кого як. Для дітей точно свято. У дорослих, якщо мають можливість відзначити у кафе, теж. А для решти? Як співається у відомій пісні: «Я вам не скажу за всю Одесу…», але для Ніни вже багато років День Народження перетворюється на триденні мучення.

День перший. — Ніночко, приготуй на закуску смажені баклажани з часником і горіхом, і ще салат з кукурудзою, — надходить замовлення від свекрухи. — Ніночко, ти постарайся не вдарити у бруд обличчям перед сватами. Приготуй голубці та курчат «табака», вони в тебе найкраще виходять. І торт свій фірмовий, медовий, спеки — це вже замовлення від матері. «Цінні» вказівки отримані, тепер у магазин за продуктами.

Закупилася, принесла, розклала у холодильнику. Тепер треба приступити до вбирання. Свекруха у всі щілини свій довгий ніс засуне. Увечері спробувала вмовити чоловіка відзначати свято у кафе. У вузькому сімейному колі – він, вона та діти. Не вийшло. — Мила, ну там же дорого, та й готують не так смачно, як ти.

І ще невідомо, із чого готують. День другий. З ранку крутиться на кухні. Прийшов чоловік, клюнув у щоку, подарував крем для обличчя. Прибігли діти, подарували свої малюнки, з підписом «Дорогій матусі на День Народження». Потім знову біганина: смаження, варіння, парення. До приходу гостей все готове, стіл накритий. Себе правда привести в належний вигляд не вдалося.

Лише змінила сукню і причесалася. Особливо не старалася. Все одно на неї ніхто уваги не зверне. Усі погляди будуть прикуті до столу. Мабуть, весь день не їли, нагулювали апетит. Прийшли, привітали, сіли, поїли. Встали, пішли. І цей захід завершено.

Ніна трохи прибралася, простежила, щоб діти лягли спати, виконавши всі гігієнічні процедури, потім сама впала на ліжко. Третій день. З ранку перемити посуд, убратися у вітальні. Все. Можна і зітхнути. І це називається свято для іменинниці?

КІНЕЦЬ.