Того дня я валилась з ніг. На роботі аврал, а дома, ледь переступивши поріг, мене чекав Валера з дитиною на руках. – Я весь день просидів з Меланією, тепер твоя черга!, – казав чоловік, одягав курточку і вибігав з дому. Я ж повинна була прибрати в квартирі, зварити вечерю, покупати донечку! Ой, що я вам розказую, кожна мама мене зрозуміє.

Ми з моїм чоловіком Валерієм одружені сім років. У нас із Валерою є донька, якій скоро виповниться 3 роки.

Я не дуже хотіла ставати мамою. Я просто відчувала, що ще не готова до материнства. Але коли я привела на світ дочку, я зрозуміла, що дуже її люблю.

Але після появи дитини у нас з Валерою з’явилося дуже багато проблем. Ми довго не могли звикнути до того, що стали батьками. У нас виникли дуже великі проблеми з грошима. До того ж ми дуже мало спали ночами і від цього були обидвоє дуже втомлені, роздратовані і злі.

Чоловік мені взагалі не допомагав. Коли він приходив із роботи, він просто лягав на диван та відпочивав.

– Не чіпай мене! Адже я з роботи прийшов і дуже втомився!

Про те, що я теж втомлююся з маленькою дитиною, Валера нічого й чути не хотів.

І ось коли нашій Меланії виповнилося півтора роки, чоловіка звільнили з роботи. Звичайно, грошей взагалі стало не вистачати.

В Валери з’явилося багато вільного часу. Тоді на роботу вийшла я, а Валера сидів дома з нашою дочкою.

Але він зовсім нахабнів. Коли я приходила додому з роботи, він навіть жодного разу не приготував вечерю і не прибрав у квартирі. Він просто віддавав мені дитину і йшов до своїх друзів.

– Я втомився! Я ж цілий день нашу доньку няньчив! – казав він мені.

А потім Валера вирішив зайнятися бізнесом. Але правда, у нього нічого не виходило і грошей він так і не заробив.

Він хотів жити на всьому готовому. У нього навіть вистачало совісті бурчати мене за те, що я іноді не встигала після роботи випрати, щось приготувати або прибрати.

А що я могла приготувати, якщо Валера навіть не давав гроші на продукти?

А потім Валера почав приходити додому пізно, коли ми вже з донькою спали. А іноді він взагалі не приходив додому ночувати. Де він був – я не знаю.

Коли я намагалася з ним серйозно поговорити, він все вивертав так, що я ставала у всьому винною. Він часто навіть не відповідав на мої телефонні дзвінки.

Я дуже втомилася від такого життя. Я хочу розлучитися з Валерою, але не можу. Я ж його люблю! Я просто не знаю, що робити.

Як же він не може зрозуміти, що я не можу тягнути на собі всю нашу сім’ю?

Мені здається, що все-таки мені краще розлучитися з Валерою. Спочатку буде важко, але потім стане легше, коли я скину з себе такий важкий баласт.

Що підкажете мені робити?

Фото ілюстративне

Джерело