Виросла я на околиці міста, мої батьки мають приватний будинок і велике господарство. Мене з дитинства привчили до праці. До повноліття я напрацювалася так, що зареклася ніколи не погоджуватися на життя у приватному будинку, бо там постійно є робота. Я закінчила університет і вийшла заміж, переїхала до квартири чоловіка.

Мій чоловік працює в IT сфері. Я здобула вищу освіту економіста, але не пішла працювати за професією. На останніх курсах університету я переконалася, що моя професія мені не підходить, тому закінчила курси манікюру і пішла працювати в салон.

У принципі всім була задоволена. Потім у нас народився син, і я пішла в декрет. У період декрету мене повністю забезпечував Юрій. За весь період шлюбу ми до моїх батьків рідко їздили,

просто було дуже багато справ. Але ми часто дзвонили їм і вони самі до нас приїжджали. Наближався ювілей батька, йому виповнилося шістдесят років. Мати вмовляла нас приїхати на тиждень, подихати свіжим повітрям. Це здалося мені гарною ідеєю, дитині це корисно. Я важко вмовила чоловіка поїхати, у нього багато роботи тоді було, але її можна було зробити і віддалено. Однак з самого нашого приїзду батьки завантажили нас роботою. Мене відправили працювати на кухню, а Юру на город.

Сто разів говорила, що ми не працювати сюди приїхали, до того ж чоловікові потрібний вільний час, щоб зайнятися роботою. Але ніхто мене не слухав.

Через три дні, надивившись на втомленого чоловіка, який був змушений всю ніч сидіти за ноутбуком, щоб не сильно відстати від графіка, я вирішила повернутися додому раніше за обумовлений термін. Батьки на нас образилися. На мене мама потім кричала, що я невдячна. Але я зареклася, що більше не поїду до них.

КІНЕЦЬ.