Весілля сестри відразу видалось мені дивним. Насторожував “розмах” столів, а точніше, відсутність їди. Гості були голодні і само собою розлючені. Ще перед святкуванням наречена попередила, що з людини потрібно оплатити по п’ять тисяч гривень. Я нічого проти не мала. Тільки після забави мені на вайбер прийшов номер рахунку. “Ви дещо нам винні!”

У нас є далекі родичі: дядько Петро, тітка Люба та їхня дочка Світлана.

Дядько Петро багато років працював за кордоном і забезпечував добре всю свою сім’ю. Тітка Люба ходила у золотих прикрасах. А Світлані дядько Петро купив і автівку, і квартиру.

А Світлана хвалилася:

– Я така молодець! Я ж сама домоглася! У мене все є, а ось ти – жебрачка і заміж за такого ж жебрака вийшла!

Я дуже образилася і після цього ми з нею перестали спілкуватися. Добре жити на всьому готовому. Але ж не всім так щастить із батьками, як пощастило Світлані.

Ось мене виховувала одна мати. Адже мій батько пішов з життя дуже рано. Мама працювала на двох роботах і їй було дуже важко. Адже мамі ніхто не допомагав.

А коли я вийшла заміж, ми з моїм чоловіком Степаном стали жити у квартирі моєї мами. А мати переїхала жити на дачу.

І ось недавно зателефонувала мені мама і сказала, що Світлана запросила нас на своє весілля.

Я дуже цьому здивувалася: ми ж не спілкувалися зі Світланою більше трьох років. Тож я відмовилася.

А через кілька днів мені зателефонувала сама Світлана і сказала:

– Обов’язково приїжджай на моє весілля! Забудь старі образи! Всі наші родичі зберуться на моєму весіллі! З ними з усіма побачишся та поспілкуєшся. Буде дуже весело!

Я обіцяла подумати. А чоловік мені сказав:

– Давай сходимо на весілля, відпочинемо, повеселимося! Адже весілля – це такий веселий захід!

І я погодилася. Світлана дуже зраділа.

– Ви маєте подарувати мені на весілля 10 тисяч гривень. Це з тебе та твого чоловіка. Але й мама твоя має подарувати мені на весілля 5 тисяч гривень! – одразу попередила мене Світлана.

Я взагалі не знаю, скільки зараз прийнято дарувати на весілля. Адже ми з чоловіком просто розписалися і все.

Мама розповідала про майбутнє весілля з великим захопленням.

– Уявляєш, Світлана запросила на своє весілля майже двісті людей! Це вона з далеких родичів вимагає лише по п’ять тисяч, а з близьких родичів – ще більше вимагає!

Я здивувалась. Це ж треба, скільки хоче заробити на своєму весіллі Світлана! Втім, це була зовсім не моя справа. Адже я просто збиралася піти на весілля для того, щоб добре повеселитися.

Своє весілля Світлана планувала відзначати на природі.

Коли ми приїхали, скрізь були розставлені намети та накриті столи. На вході якась жінка забирала гроші і все записувала.

Щоправда, двісті людей на весіллі не було.

Але це було дуже дивне весілля. На кожному столі стояла лише одна пляшка дуже дешевої “біленької”, була тарілочка з порізаною ковбасою, сиром та тарілочка з лимоном. І все! Навіть у найголодніші студентські роки у нас на святах у гуртожитку був стіл багатший.

Та й одягнена Світлана була в дуже просту сукню.

Десь за пів години Світлана встала і сказала:

– Мав приїхати ще дядько Андрій, але він не зміг приїхати. А він обіцяв нам подарувати чималу суму. Тому ви, дорогі гості, повинні доплатити досі по 200 гривень. Адже у нас все розраховано.

Гості почали обурюватись. Хтось вигукнув:

– Це ви повинні доплачувати за те, що ми на таке весілля прийшли! Де гаряче? Де конкурси? Де веселощі? Як вам не соромно?! Це не весілля! Це ж якась ганьба! – вигукнув хтось із гостей.

– Та ви такі жадібні! На такий натовп купили лише ящик найдешевшої “біленької”! Поверніть нам негайно всі гроші! – почали вигукувати інші гості.

Усі дуже розлютилися. Світлана розплакалася, забрала свого нареченого, забрала гроші у жінки – скарбника. Вони сіли у автівку та поїхала.

А всі гості були дуже засмучені. Ми були дуже злими та голодними.

Усі пішли додому. А я заради інтересу зайшла на кухню. Там було лише кілька палиць ковбаси, п’ять банок з оливками і лежало штук п’ятнадцять лимонів. І справді, стояв ще один ящик найдешевшої “біленької”.

Ось так ми повернулися з мамою та моїм чоловіком голодними додому.

А наступного дня Світлана надіслала мені повідомлення з реквізитами своєї картки. Вона вимагала, щоб я перевела їй ще 600 гривень: за себе, за маму та за свого чоловіка.

“Ви нам не доплатили!” – Було написано в повідомлення. Ми скинули їй гривню просто заради сміху і написали коментар:

“Здачу обов’язково повернеш!”

А потім ми дізналися правду. Виявляється, перед самим весіллям дядько Петро посперечався з нареченим Світлани та відмовився оплачувати весілля. Але ж всі гості вже були запрошені. Ось Світлана і вирішила так швидко заробити грошей.

За найскромнішими підрахунками вона змогла на всіх своїх гостях заробити кругленьку суму. Я просто захоплююся нахабством своєї сестри: адже вона змогла продати скриньку “біленької”, кілограм лимонів, кілограм ковбаси за такі величезні гроші!

Фото ілюстративне

Джерело