У сусідів кілька днів таке, аж стіни трясуться. За стіною у нас живе сім’я: 40-річний батько сімейства Павло, його 38-річна дружина Аліна, 59-річна мама Аліни Ніна Михайлівна та 14-річний син подружжя Стас.

Переїхали вони у наш будинок 8 років тому, Павло купив квартиру в іпотеку. Наскільки я знаю, у Ніни Михайлівни і Аліни свого житла не було, вони все по родичах та по орендованих квартирах перебивалися. А потім, коли Павло з  познайомилися та з’їхалися, мати Аліни почала з ними жити.

Ніна Михайлівна досить швидко стала грозою нашого під’їзду. Розігнала притулок безхатьків, що повадилися ночувати у нас над шахтою ліфта в теплу пору року, і вгамувала сусідів знизу, що влаштовують гулянки з гучною музикою кожні вихідні.

Жінку побоювалися всі, навіть її дочка стрункою ходить у присутності матері. Тільки до Павла Ніна Михайлівна ставилася з усіляким пієтетом.

Ми з чоловіком молодші за них, та й діти у нас ще садкові. Але мій Рома із сусідом потоваришував. Здебільшого – на тлі сусідства не лише сходовим майданчиком, а й гаражами, що стоять поруч.

На темі авто Рома і Павло повернуті геть-чисто: можуть годинами обговорювати покращення і ремонт смвоїх «ластівок», хаяти заправки за бодяжний бензин та обговорювати новинки автопрому.

Слід сказати, що наші сусіди рідко шуміли. Здебільшого Ніна Михайлівна іноді покрикувала на Алісу, коли глави сімейства не було вдома. Стас завжди був слухняним хлопчиком, добре вчився, самостійно вчив уроки та пропадав у місцевій бібліотеці.

Але настав перехідний вік хлопчика, і за стіною все частіше чулися суперечки: Станіслав відстоював своє право бути самостійною дорослою особистістю. На що отримував цілком справедливе: «От коли сам зароблятимеш – роби що хочеш!»

Цікаво було, що там у них. Але піти і запитати було незручно. Натомість Павло днями зайшов і попросив Рому звозити його до магазину за запчастинами. Рома зібрався та поїхав. А повернувшись, розповів мені таке.

Стас, поки його мати спала, замовив планшет за 24 тисячі гривень в інтернет-магазині, сплативши своє придбання онлайн за допомогою кредитної картки матері. Планшет він купив у подарунок 15-річній однокласниці, яка вважалася його дівчиною.

Ця дівчина сама замовила собі такий подарунок, посміявшись зі Стаса при всьому класі. А він пообіцяв, що планшет вона матиме.

За фактом: він взяв без дозволу гроші матері. Стас зняв гроші з кредитки матері, щоби обдарувати свою кохану. Але Аліна та її мати, дізнавшись про вчинок сина та онука, розчулилися:

– Справжній чоловік росте! Сказав – зробив!

Покупка спливла, коли Аліні надійшло повідомлення про щомісячний платіж. Підліток після оплати видалив повідомлення з банку і підтер історію на комп’ютері. Коли Аліна почала розпитувати сина про витрати з її карти, він не відмовлявся, все розповів.

Павло ж, у свою чергу, позбавив сина інтернету та гаджетів та зобов’язав повернути планшет.

– Ти у своєму розумі? Як можна забрати подароване? Радів би, яким чудовим Стас росте! А як його дружині пощастить? Словами не передати! – докоряла чоловіку Аліна.

Але сусід наполягав на своєму: планшет у дівчини забрати, здати назад до магазину або продати та погасити хоч частину боргу за кредитною карткою.

– Не бувати цьому! Я не дозволю робити зі Станіслава носову хусточку! – хором почали Аліна та Ніна Михайлівна.

Жінки пишалися юнаком, бачачи в його вчинку тільки добро. Тоді Павло змусив сина відпрацьовувати борг: чистити сніг перед гаражем та розносити газети. Телефон підлітка був проданий, замість придбана звичайна кнопочна дзвонилка, різницю Павло поклав на карту Аліни.

Аліна та її мама подібного втручання вибачити не змогли і вже вдвох почали з ранку до вечора вимовляти Павлу за його неправоту. Сусід не мовчав і намагався донести до родичок одну просту думку: Станіслав вчинив протизаконно!

– Заробив би сам, тоді так: даруй що хочеш і кому хочеш! Але він узяв без дозволу гроші у своєї матері! А та й рада! Я сходив до батьків дівчинки, планшет повернули. Я його продав, дешевше, зрозуміло. Поки син не відпрацює різницю і не зрозуміє, як це – заробляти своєю працею, не буде йому потурань. Як вони не розуміють: якщо йому зараз все з рук зійде, то що буде далі? – запитує Паша мого чоловіка.

Я себе на його місце поставила: мій син підросте і візьме у мене гроші, щоб купити якійсь дівчині дорогу цяцьку. Та я сама особисто прийду та заберу те, що він купить!

Справа не в подарунку, справа в походженні грошей на покупку цього подарунка. Як на мене, Павло має рацію: зароби сам. Але ось так нишком? Як може Аліна пишатися вчинком сина? Можливо, це я чогось не розумію.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело