Галина та її чоловік виховують двох синів: дев’яти та чотирьох років. Діти, звичайно ж, дорослі, але лише в порівнянні з немовлятами. Старший перейшов у третій клас, молодшого відводять у дитячий садок. Галина і рада б працювати, але з її професією знайти роботу з нормованим робочим днем неможливо. Галина впевнена у цьому.

До нapoдження первістка, коли вона працювала за фахом, робочий день її тривав дванадцять годин. При законно встановлених восьми годинах. Сьогодні виходити на роботу з таким графіком у Галини немає потреби, ні шансу. Поки що молодший не доросте до самостійності. А це не один рік.

Чоловік Галини ніколи не заперечував, більше того – вітав те, що дружина домогосподарка. Його зарплати цілком вистачало, щоб сім’я була одягнена, взута, сита і на відпочинок. Діти під наглядом, гарячі страви в будинку були завжди, одяг вимитий і випрасуваний. Квартира так само своя, чоловік давно одержав її від батька.

Тож ні на іпотеку, ні на оренду сімейний бюджет не витрачався. Отак вони й жили. До недавнього часу. Поки Галина не помітила, що з чоловіком щось відбувається. Регулярні затримки на роботі, смартфон вічно в руках (постійно отримує та відправляє повідомлення), мрійлива міна на обличчі. Галина йому щось каже, він або не чує, або не відповідає…

Не витримавши невизначеності, жінка дісталася до смартфона чоловіка і виявила там багатослівні повідомлення. І вихідні, і вхідні. В принципі, нічого на зраду безпосередньо не вказувало. Але сам тон та фривольні вставки явно вказували на спілкування аж ніяк не з колегою. Галина у сльозах і потребує розлучення.

Чоловік заперечує звинyвaчення у зраді, а фривольне — це жарт, незрозумілий лише ревнивцям. Свекруха 6іситься: «Розвела багато шуму з нічого! Сама не працюєш. Чоловік тебе годує, напуває, одягає. Розлучитися вона надумала. Куди ти з дітьми дінешся!» Навіть мати Галини лaється: «Не руйнуй сім’ї через свою недовірливість!»

Джерело