Що робuтu з nосвяченuмu речамu, якщо вонu втратuлu свій вuгляд?
Кажуть, що треба посвячувати ікони і потім перед ними молитися… Кажуть, що навіть коли ікона або образок десь струхлявіли та попсулися, чи є якісь інші проблеми, які виникають із цим, то нічого більше зробити не можна і потрібно в такому стані їх завжди тримати…
Знаєте, мають рацію, коли кажуть, що треба посвячувати ікони і потім перед ними молитися. Чому? Тому, що кожна ікона для нас є тим образом, який пригадує нам про Живого Бога, який є завжди поруч з нами.
Ми точно знаємо, що через ікону ми насправді молимося не до якогось дерева, чи до паперу, але ми молимося до Живого Бога і наша молитва підноситься до Нього. Власне, молитва завжди зцілює, надихає, провадить, підтримує, та й багато інших речей, які робить для нашого життя доброго християнина.
Що ж робити коли ікона або якийсь образок мають якісь ушкодження і ми не можемо більше їх тримати в публічному місці? Є дві речі, як точно можемо завжди робити:
– занести це до Божого храму і передати священику. Священик добре знає, що з цим треба робити.
– коли, є якісь святі речі, які вже не можемо використовувати у нашому щоденному житті, тоді точне не можемо їх викидати на смітник. Але, якщо це папір чи дерево, то важливо це десь в окремому місці спалити і точно не викидати разом з усім сміттям.
о. Максим Рябуха