Ми з моїм коханим Олегом живемо вже близько одинадцяти років разом, у шлюбі в нас народилось троє прекрасних діток, яких ми добре виховуємо та вчимо. Скажімо так, у нас не все добре у фінансовому плані, і велику частину сімейного бюджету покладено на мої плечі.

Олег не може ніяк знайти собі хорошу роботу, яка буде достойна його праці. Всюди його хочуть надурити, зняти гроші просто так тощо. Тому я забезпечую нашу сім’ю. Іноді не вистачає на якісь речі, але ми не жаліємось, бо кохаємо одне одного, і наші діти ростуть у любові.

Моя мама чомусь відразу не полюбила Олега, і сказала, що він дуже погана “партія” для мене. Ми багато сварились із цього приводу, оскільки я була впевнена, що мій коханий — це найкращий на світі чоловік, і цілих 11 років він не давав жодних сумнівів, хоч іноді у нас траплялись сварки, ми кохали одне одного надзвичайно сильно.

Останнім часом я почала спілкуватись із нашими сусідами. Скажімо, ми підтримували контакт завжди, але не так сильно, як зараз. Аліна, одна із сестер, що живуть у сусідній квартирі, почала часто до мене навідуватись, пити чай зі мною, та пропонувати кудись сходити. Якось я відмовлялась, бо було незручно, оскільки ми були мало знайомі, та й дітей не хотілось лишати з чоловіком на довго, але на останню її пропозицію я погодилась.

Ми гуляли парком, що знаходиться неподалік нашого дому, пили каву та розмовляли на різні теми. Аліна молодша за мене на 5 років, але поладнали ми чудово, навіть не помічаючи різниці у віці.

Однієї миті моя нова подруга зупинилась. Я продовжила повільно йти, подумавши, що вона зараз наздожене мене, але от вона не стала.

– Гей, почекай, – голосно сказала вона, – я мушу тобі щось розповісти, бо не можу більше тримати це в таємниці.

Я тоді навіть не знала, як реагувати на це, адже думок було безліч у моїй голові, і всі лякали мене.

– Щось трапилось? – Запитала я, побоюючись.

– Слухай, твій чоловік зрадив тобі, про що я дізналась вже давно, але ми з тобою були не знайомі, і я навіть не знала чи варто це розповідати незнайомці, та й стосунки ваші не хотіла руйнувати — у вас такі прекрасні дітки… – Вона говорила безупину, але я її перебила.

– Про яку зраду ти взагалі говориш? Що трапилось? Ти до цього якось причетна?

Моїм питанням не було межі, у голові крутились різні ситуації, і я не розуміла що відбувається. Це жарт? Це зараз закінчиться. Вона посміється, покладе руку мені на плече і скаже: “Я пожартувала, заспокойся!”. Але вона не жартувала. Аліна почала розповідати історію, кінець якої розбив мені серце…

– Десь років десять тому до мене приходила моя однокласниця, коли ми вчились в одинадцятому класі. Тоді вона була в мене вперше, та й завітала, аби забрати деякі зошити по підготовці до екзамену. Ми пили чай, говорили про щось, і однокласниця запитала в мене як довго я тут живу. А я й відповіла їй, що з народження. А вона мені каже: “Я нещодавно в тебе по сусідству була. Мене хлопець покликав до себе. Забрав мене після уроків на авто, сказав, що запрошує до себе, поки його сестра не вдома. Ми порозважались, було так класно…”. Я слухала, і не могла зрозуміти, що відбувається, бо, хоч ми й не були знайомі, мені було добре відомо, що хлопець той живе не зі своєю сестрою, а з дівчиною… Тоді я їй так і сказала, та й не чула я від неї більше ніяких історій про те, як вона навідувалась до вашої квартири.

Мені захотілось присісти, бо ноги відмовлялись працювати. Тобто тоді ще мій хлопець, з яким ми зустрічались лише рік, дозволив собі привести до моєї ж квартири якусь дівчину, назвавши мене своєю сестрою?

Я була дуже вдячна Аліні за її відвертість, але що мені тепер із цим робити? Як реагувати на її слова?

Я зневірилась у своєму шлюбі, та своєму чоловікові, який зі мною так підло поступив? Боюсь, не зможу його вибачити, але й залишати дітей без батька також страшно…

Джерело