Якщо вже ділити, то ділити все: у кожного свій тюбик зубної пасти, дві сковорідки з яєчками, що шкварчать, на сніданок, потім кожен свою помив – і на роботу.

Жінка, яка більше часу проводить у ванній, записує показання лічильників до та після миття посуду й душу, і оплачує цю витрату самостійно.

А чоловік, повертаючись з роботи, миє свою половину передпокою та дві конфорки.

У подібному роздіденню бюджету і справ можна дійти до справжнього абсурду: один із подружжя справно пише розписки більш успішнішому. Я думала, що так не буває. Помилялася.

Бюджет у родіні моєї сестри Поліни поділили чотири роки тому. Чоловік сестри, Валера, вирішив збирати на нове авто та трохи зменшив суму на сімейні витрати.

Полі це не сподобалося, і вона запропонувала розділити бюджет. Спочатку вони купували продукти навпіл і порівну платили за комунальні послуги. Далі – більше: вони почали готувати окремо, не зійшовшись в обсязі їжі, що купується.

Почали прати окремо, купуючи різний пральний порошок. А коли Поліна взяла лікарняний, щоб побути вдома з дочкою, вона потім зажадала з Валери компенсацію за втрачену частину заробітку. Поліна почала більше витрачати на дитину і накопичення Валери накрилися мідним тазом.

Усіх все влаштовувало рівно доти, доки Валерій не втратив роботу. Поліна у становище чоловіка увійшла: коштів, щоб її чоловік міг і надалі оплачувати свої витрати, виділила. Але не просто так, а під розписку.

За три місяці, що тривали пошуки нової роботи, чоловік заборгував своїй дружині 60 тисяч гривень. Зарплата на новому місці була відчутно нижчою, зате величина сімейних витрат, яку визначала Поліна, все зростала.

Сестра спеціально купувала донечці дорогі сукні та комбінезони, потім половину вимагала з чоловіка. Він, і так у боргах, як у шовках, намагався одночасно й віддавати гроші дружині і забезпечувати поточні потреби.

Я її просила зупинитися, це не діло. Сім’я насамперед – це підтримка. А те, що влаштувала Поля – якийсь цирк. Про те, що Валера її утримував під час декрету, що чоловік оплатив нашій мамі недешеве лікування, що Валера ніколи ні в чому не відмовляв Поліні, вона забула.

Навіть тоді, коли він почав збирати на машину, він все одно давав моїй сестрі гроші. Поки що цей театр з поділом не розпочався, у них все було добре. Я попереджала сестру, що справа закінчиться розлученням.

Але Поліна від мене відмахнулася. Складалося враження, що вона насолоджувалася тим, що відбувається: Валера заборговував їй все більше і більше.

Крапкою у сімейних стосунках Поліни і Валерія стали куплені туфлі для їхньої доньки. Поля замовила їх з німецького сайту і віддала за обновку 20 тисяч гривень, половину з яких почала вимагати з чоловіка. Валера віддав дружині суму і пішов збирати речі.

Поліна мені зателефонувала, повідомила, що розлучається. А ще попросила дати їй контакти юриста, мого дівера: Поліна зібралася йти до суду і вимагати з чоловіка повернення коштів за розписками.

До суду справа не дійшла: гроші, які Валера мав віддати сестрі – вже 100 тисяч, – сплатили його батьки. А ось розлучення відбулося. Валерій поділив житлову площу, але почекав з розміном, і почав платити аліменти – чверть своєї зарплати, більше фінансово в житті доньки не беручи участі.

Через рік після розлучення Валерій знову одружився. Те, що він похитнув матеріальне благополуччя Поліни у вигляді заробітної плати, що зменшилася, його не цікавить: чоловік хоче продати свою половину житла, щоб знайти іншу нерухомість для нової сім’ї.

Сестра ллє солоні річки з ранку до вчора. Грошей із розділу двокімнатної квартири їй вистачить хіба що на кімнату у комуналці. Вона намагалася поговорити з колишнім чоловіком, хотіла його переконати, щоб він не відправляв її та дочку жити з чужими людьми.

Але Валерій їй відповів: “Тобі ж подобається, коли кожен сам себе забезпечує і все поділено? Що ти жалієшся? Так і житимеш: свій холодильник, свій пральний порошок. Все, як ти любиш!”

З одного боку – все правильно. Племінницю шкода, її батьки не змогли порозумітися, а вона потерпає.

Щоразу, коли бачу в інтернеті чи чую у розмовах захоплені відгуки про поділений бюджет, одразу про сестру згадую. І ці люди розлучаться, обов’язково.

Не може бути нормальної сім’ї, коли кожен сам за себе. Співчуваю сестрі, але вона сама винна, тут вже нічого не вдієш. Сподіваюся, це буде їй урок і Поля зробить правильні висновки на майбутнє.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело