Василя в той день ще навіть не виписали з клініки. Я прибрала в квартирі і вирішила приготувати легенький бульйончик, щоб чоловік швидше став на ноги. Ближче обіду в квартирі “намалювалася” свекруха. Ольга Яківна з порога стала говорити, що у всьому що сталося, моя провина. – Я буду захищати свого сина від тебе до останнього.

– Та ти ж просто хотіла відправити на небеса мого сина! – каже мені моя свекруха.

Я намагаюся її переконати, що я ні в чому не винна. Але Ольга Яківна мені не вірить.

– Та що ж ви таке кажете?! Як ви можете так думати? Адже я люблю вашого сина! – засмучуюсь я.

– Я знаю, що ти хочеш. Ти хочеш його квартиру отримати та автівку! Адже Василь – мій єдиний син. Я тобі не дозволю так з ним поводитись! Я знаю, чого ти хочеш досягти: відходу у інший світ мого єдиного синочка!

Я просто не знаю, як переконати Ольгу Яківну, що вона помиляється. Адже вона нічого слухати не хоче і перебуває просто у якомусь ненормальному стані.

Ми з Василем познайомилися три роки тому. Я спочатку працювала на фірмі і випадково потрапила до групи, якою керував Василь. Ми спочатку просто спілкувалися по роботі. А потім нашій групі доручили зробити дуже важливий та великий проєкт. Ми стали багато працювати разом із Василем. Робота, яку ми виконали, дуже сподобалася замовнику. Після цього Василя підняли на посаді, а мене призначили на його місце.

Василь був дуже радий і запропонував мені відзначити цю подію. Я погодилась. І після цього ми почали зустрічатися з ним. А за пів року ми відгуляли весілля.

А коли ми повернулися з весільної подорожі, ми продали мою маленьку однокімнатну квартиру і купили двокімнатну квартиру в іпотеку з таким розрахунком, що скоро з’являться діти.

В нас все було дуже добре. Навіть із свекрухою я змогла налагодити стосунки.

Але два тижні тому все змінилося. Зараз моя свекруха на мене й дивитися не хоче і думає, що я хочу позбутися її сина.

Так вийшло, що Василь з’їв щось не свіже. Що саме дало таку реакцію, ми так і не зрозуміли. Я грішу на шаурму. Він просто поспішав на зустріч і купив її поблизу зупинки.

Увечері Василю стало погано. Його сильно нудило і піднялася температура. Я злякалася та викликала швидку допомогу. Василя відвезли до лікарні.

Через два дні Василю стало краще, і його виписали.

Ми вирішили, що більше ніколи нічого не будемо їсти у незнайомих місцях.

А ось моя свекруха вирішила, що це я таким чином хочу позбутися Василя, бо хочу бути єдиною власницею квартири та автівки.

Мої аргументи Ольга Яківна не чує. Навіть Василь не може переконати свою маму в тому, що я ні в чому не винна.

– Ти сам себе обманюєш і покриваєш свою дружину! Але ти дуже помиляєшся! А я тебе захищатиму! Ти ж мій єдиний син! Я не дозволю, щоб твоя дружина щось погане тобі зробила!

І ось тепер моя свекруха щодня приходить до нас. І приходить вона не з порожніми руками. Вона привозить каструлі з їжею свого улюбленого сина.

Після візиту свекрухи я дуже нервуюся. Погодьтеся, що така поведінка свекрухи та такі натяки на мою адресу – це дуже неприємно.

Звичайно, я можу не пускати квартиру свекруху. Але я вважаю, що це буде неправильно. Адже Ольга Яківна – мама мого чоловіка, і я маю її поважати.

Я просто не знаю, що мені робити далі. Я дуже сподіваюся, що моя свекруха заспокоїться і з часом все налагодиться.

А що б ви мені порадили робити в цій ситуації?

Фото ілюстративне

Джерело