Я почала останнім часом переживати за ситуацію в нашій родині. Якщо раніше ми не сперечалися, то зараз у нас бувають сkандали. А тема завжди одна-rроші. Я в декреті, у нас двоє дітей, працює тільки чоловік. Він видає мені rроші, як милостиню жебраку. Я повинна з чеками звітувати за те, що купила.

Він пояснює це тим, що він годувальник і повинен контролювати свої доходи і витрати. Адже він стоїть перед верстатом, в поті чола заробляє, а я весь день вдома. Я ж вдома нічим не займаюся, за його уявленням я лежу, а робота по дому сама по собі робиться. У нього хороша зарплата, працює він на місцевому заводі.

Нещодавно його підвищили, він тепер майстер, і зараз він отримує побільше простих працівників. Зараз взагалі зізнався, що у нього золоті руки, його ж підвищили, а я нахлібниця, яка сидить у нього на шиї. А я йому кажу, що якби ти не був сімейним, тобі б і поблажок не робили, так що є і наша заслуга.

І якраз після моїх цих слів недавно стався один випадок. Після ювілею пішов вранці з похмілля на роботу, а його викликали до начальства. Він там почав нити, що у нього сім’я, дружина в декреті, діти маленькі. Йому зробили попередження тільки тому, що у нього маленькі діти. Трохи що, він сім’єю прикривається, а в інших випадках він господар, а ми – нахлібники.

На Новий Рік видало начальство дітям подарунки, так він весь вечір хвалився цими цукерками, дістав мене, я все зібрала, дала йому і сказала, що може сам, один, все з’їсти. Вчора втратила чек з магазину, так він такий сkандал мені влаштував. Бачте він тепер з рахунку зіб’ється. Мені дуже соромно стало, адже таке враження, що він мені не довіряє.

Йому здається, що я сама у себе буду красти? Я по натурі не марнотрат, купую тільки найнеобхідніше. Я втомилася вже, скільки можна? Я йому запропонувала розлу читися, подам я на аліменти, нехай тепер собі готує, стирає і взагалі нехай зі мною нічого спільного не має. Ось тоді і подивимося, хто чого доб’ється.

КІНЕЦЬ.