Нашому сину чомусь не подобалось ім’я, яким ми його назвали. Він з великим нетерnінням чекав моменту, коли зможе вже нарешті його змінити. Він уже всім родичам та знайомим розповів, що піде в паспортний стіл та змінить ім’я
Нашому сину чомусь не подобалось ім’я, яким ми його назвали. Він з великим нетерпінням чекав моменту, коли зможе вже нарешті його змінити. Він уже всім родичам та знайомим розповів, що піде в паспортний стіл та змінить ім’я.
Перед самими пологами я прочитала один жіночий роман, головний герой якого мені дуже сподобався. Він вразив мене своєю мужністю та героїзмом та я дуже захотіла, щоб наш син був таким же. Чоловіку було марно мене переконувати та нашого сина ми назвали Едуард.
На перший погляд, звичайне ім’я, але в підлітковому віці в період статевого дозрівання сина почали називати “Педyаpд“. Підлітки такі злі. Та це завдало нищівного удару по його самооцінці.
Син постійно ходив засмучений. Тут то й посипались на мене докори зі сторони чоловіка та родичів. Вони всі в один голос запитували мене чим мені не вгодило ім’я “Богдан” чи “Іван”. З сарказмом запитували чи вдалося сину стати таким, як герой жіночого роману, який носить таке ж ім’я…
Спочатку я стояла на своєму, адже нічого поганого не бачила в тому, як ми назвали нашого сина, та якось мене викликали в школу через погану поведінку сина. Чоловіку тоді не вдалося прийти, бо він затримався на роботі.
Мене покликали в кабінет шкільного психолога, де були присутні класний керівник та директор школи. Це неабияк мене налякало та я зрозуміла, що справа серйозна. Вся на голках я зайшла в кабінет та стала очікувати що ж буде далі. Згодом зайшла секретарка та почала записувати усе, про що ми говорили.
Почав розмову класний керівник, він засмутив мене тим, що Едуард отримує дуже багато зауважень, батьки однокласників масово на нього жаліються, оскільки він ображає їх дітей. Потім втрутилась психолог та додала, що вона провела не одну бесіду з моїм сином та тільки нещодавно їй вдалося з’ясувати причину його поганої поведінки.
Я уже приблизно здогадувалася про що далі піде мова та випередила їх запитанням чи не пов’язано це з цькуванням через ім’я. Усі присутні ствердно кивнули.
Цього мені було більш ніж достатньо, щоб змінити свої переконання та я сама для себе уже знала що робити. Наступного дня я взяла вихідний, ми з сином сходили в паспортний стіл та тепер мого сина звати Богдан.
Ми змінили школу та у сина почалося нове життя.
КІНЕЦЬ.