Моя найкраща подруга Ольга цього року відсвяткувала тридцятисемиріччя, у неї є все, за теперішніми мірками, для щастя. Вона красива, здорова, розумна, успішна, гарно забезпечена. Не дивлячись на два розлучення за плечима, з нинішнім Олегом живуть уже п’ять років душа в душу. Та єдине, чого немає в Олі, це дітей, й не через те, що проблеми зі здоров’ям, а просто вона не має бажання ставати матір’ю.

Головною причиною, що вплинула на її світогляд, стало те, що вона була найстаршою дитиною у своїй багатодітній родині.

А коли не стало її тата, Оля була в п’ятому класі, брати й сестри геть малі, мама її мусила працювати на двох роботах, щоб всіх забезпечувати. Такий був час, що не надто держава допомагала. Тож Оля практично замінила малим і маму і тата, на ній було все, й приготування їжі, й прибирання, й уроки менших.

А коли менші хворіли, то вона навіть школу прогулювала, щоб тітка Ніна не втратила роботу. Як Оля при цьому вчилася на відмінно, я навіть не знаю. Я часто була у неї в дома, допомагала, й дуже часто чула від Олі: «У мене ніколи не буде дітей, от побачиш».

Й зараз згадуючи своє дитинство, вона віджартовується, що мала лише одну гру – доньки-матері. Я її розумію, адже вона дійсно багато часу згаяла на своїх сестер і братів. Вона у мене за куму, так от до хрещеників ставиться дуже добре.

Постійно говорить, що дітей любить, але від дитячих спогадів моторошно.

Так от Олег її підтримує, хоч і говорить, що дітей йому хочеться, але він знав, на що йшов.

Дійсно ще на початку відносин Оля його попередила, що не хоче народжувати дітей. А от його рідня не сприйняла цього, й через це в них постійні суперечки. Був період, коли Оля майже рік не спілкувалася зі свекрухою та сестрою Олега, Інною. Та незадовго до Олиного дня народження вони помирилися, та не надовго.

На дні народжені в Олі її свекруха разом зі своєю донькою, спочатку виголошували тости, бажаючи швидше стати мамою. А в кінці свята, хильнувши зайвого взагалі почали вголос нарікати, що Олег такий красень, мав би гарних дітей, та от дісталася йому неповноцінна та й мучиться бідолаха.

Свято було зіпсоване вкрай, Оля висловила все, що про них думає, й послала якомога далі. Олег також став на захист дружини. Тож тепер, знову не спілкуються.

Зараз подруга ходить до психолога, адже вона розумна жінка й розуміє, ще це не примха, а зламане дитинство.

Я не знаю, чи захоче вона ставати матір’ю, але це її справа, й ніхто не має права диктувати їй правила.

Джерело