Мені 26 років, кілька років тому я переїхала до обласного міста, де я не маю жодних родичів. Тепер для мене єдині близькі люди, які є поруч – це мої подруги.

З першого ж місяця, як сюди переїхала, я знайшла роботу на продуктовий магазин, касиром. Чесно сказати, ця робота мені не дуже подобається. Тому давно мріяла про те, щоб закінчити курси з перукарської майстерності, і почати працювати вдома. Нещодавно ця мрія стала реальністю – я накопичила потрібну суму, і пройшла навчання, тепер я майстер по волоссю – стрижки, укладки, фарбування, догляд.

Поки мені потрібно було набити руку, я запропонувала своїм подругам побути моделями. На радикальні зміни довжини волосся, коли мені потрібно було навчитися робити модельні стрижки, вони не погоджувалися. Зате із задоволенням рівняли в мене кінчики і змінювали колір волосся, все це, звичайно, було безкоштовно.

Так як я на подругах навчалася та експериментувала, спочатку я з них грошей не просила. Купувала дорогі фарби сама, все це робило неабияку дірку в бюджеті. У такому темпі я працювала майже два місяці: працювала касиром, щоб були гроші на їжу та матеріали для волосся, а у вихідні приймала вдома знайомих, і наводила у них на головах «красу».

Такий робочий графік мене втомив. Коли стало зрозуміло, що я вже майже навчилася, вирішила почати брати з клієнтів гроші. Звичайно, як майстер-початківець, я спершу встановила символічний прайс, і стала напрацьовувати клієнтську базу. Ті люди, з якими у мене не було дружніх стосунків, поставилися до цього з розумінням (все одно мій прайс набагато нижчий за ціни в салонах нашого міста).

А ось подруги стали обурюватися, і тиснути на жалість: мовляв, зараз у них складна фінансова ситуація, і заплатити мені вони не можуть, що у них є діти, яких треба годувати, і що за витрати з сімейного бюджету їм треба звітувати перед чоловіками. При цьому зарплати у них значно вищі за мої доходи, а ходити з клоччям на голові вони не хочуть, і тому я нібито повинна піти їм на зустріч.

В суботу до мене прийшла моя найкраща подруга, просила пофарбувати їй волосся і зробити зачіску, бо вона збиралася на весілля до родичів. Я все зробила, за зачіску грошей не брала, а за фарбування я їй сказала оплатити 300 гривень. Вона на це не розраховувала і образилася. Тепер у мене немає подруги.

Я намагалася домовитися: пропонувала своїм колишнім моделям робити роботу безплатно, взявши з них гроші лише за розхідники, але ніхто не погодився. Подруги не вірить, що матеріал для ламінування, кератинового випрямлення та іншого коштують так дорого, як я їм говорю. Кажуть, що хочу на них наваритися.

Я своїх подруг ціную, і мені важко їх засмучувати. Але ж я не можу весь час працювати собі на збиток. Як навчитися відмовляти близьким людям і ставити їх на місце без непорозумінь?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело