-Ну, не можна ж бути такою строгою, – казав Микола Тетяні, коли вона хотіла від дітей дотримання режиму дня і казала, що корисно їсти.

-Ти ж не доглядаєш їх, коли вони слабі, не сидиш біля їхніх ліжок ночами, – ображалась на чоловіка Тетяна.

Якось склалося так, що весь тягар виховання дітей ліг на плечі матері.

Батько працював, а коли був удома, ставав для дітей справжнім святом. Сам купував дітям чіпси та газовану воду, дозволяв не лягати спати вчасно, дивитися телевізор без обмежень. Отоді й сварилися батьки…

Діти, коли були маленькими, часто були слабі. Тоді лікар порадив Тетяні, щоб діти дотримувалися режиму дня та харчування.

Тетяна витрачала на це весь свій вільний час, жила дитячими проблемами.

А потім розпочалася школа. Нові турботи. Микола відмовлявся дотримуватись заведених Тетяною правил.

Наполягав, що й навчання не таке важливе. Міг із синами у свій вихідний серед тижня, замість школи піти на футбол, а потім поїсти їжі швидкого приготування.

І все так, щоб мама не дізналася.

Але таємне потім ставало очевидним, і знову сварка.

Коли синам було чотирнадцять і тринадцять років Микола пішов із сім’ї.

-Ну, розумієш, Тетянко, він закохався. А з цим уже нічого не вдієш, – втішала свекруха невістку.

Сам чоловік не наважився на розмову, просто зник.

Коли Тетяна його почала шукати і зателефонувала матері, свекруха й прийшла до неї.

Свекруха довго щось говорила на кухні і сенс її розмови зводився до того, що Тетяна має радіти за чоловіка, бо він щасливий.

Свекруха вже знає його дівчину, дуже гарна, симпатична, доглянута, струнка, весела…

Тетяна мовчки слухала, що говорить свекруха, а потім раптом скочила з крісла.

Свекруха застигла від здивування.

-Ідіть, будь ласка, – просила Тетяна свекруху.

Але та не вгамовувалася:

-Ти сама винна. Подивися, на кого ти стала схожою? У перукарні колись була? Закрутиш волосся у гульку і ходиш так!

З дітьми своїми носишся, як із писаною торбою. Вони вже дорослі, не хочуть їсти кашу вранці. А ти їм пхаєш її.

-Ідіть, будь ласка, – сказала строго Тетяна і свекруха раптом замовкла.
Коли Тетяна зачиняла за нею двері, та раптом озирнулась і сказала:

-Та може, й ненадовго в нього це кохання. Повернеться ще, не хвилюйся.

-Ну вже ні, – Тетяна різко зачинила перед нею двері.

Чоловік при розлученні вирішив розділити дітей, щоб не платити аліменти.

На суді спитали дітей, з ким вони хочуть жити. І обоє в голос відповіли:

-З татом!

Тетяна не чекала такої зради від дітей. Але суд ухвалив рішення, діти залишаються з татом, мама платить аліменти…

Тетяна у сльозах збирала речі дітей і примовляла:

-Ось тепер і поживіть із дбайливим татком…

…Минуло півроку. Тепер Тетяна була недільною мамою, тепер мати була святом…

Чоловік дзвонив час від часу та просив забрати дітей до себе. Його молода дружина не може порозумітися з дітьми. Постійно сварки у домі…

А Тетяна що? Тетяні сподобалося жити одній, не дбати про уроки, не стежити за харчуванням дітей та режимом дня.

-Ні, – відповіла Тетяна колишньому чоловікові. Це ти просив на суді визначити місце проживання дітей. Тож так вирішив суд. Живи тепер і насолоджуйся…

КІНЕЦЬ.