Я нещодавно одружився, у моєї дружини від попереднього шлюбу є син Назар, йому 9 років.

Половину часу він проживає з нами, а іншу половину з батьком. Моя дружина його дуже любить, виконує усі його забаганки. Мені дуже подобається, як моя дружина ставиться до свого сина, він хороший та вихований хлопчик. Та й мене радує, що у них немає скандалів через те, з ким залишиться дитина, він не намагається повернутися в сім’ю та Назар ставиться до мене добре. Я б хотів ще дітей та впевнений, що моя дружина стане хорошою матір’ю.

Все було добре до останнього часу. Сталося так, що батько Назара Віктор почав чомусь приходити до нас, щоб побачитися зі своїм сином. Одного разу я повернувся додому та побачив чоловіка у себе на кухні. Віктор мене проігнорував, але мені все одно було неприємно. Він лише на секунду поглянув в мою сторону, попрощався із сином та пішов. Ні “Добрий день!”, ні “До побачення!”. Наступного разу він типу привітався, буркнувши собі щось під ніс. Та й далі продовжив сидіти з Назаром на кухні. Сидів годину, а мені здалося, ніби цілу вічність.

У нас однокімнатна квартира та я не зміг через нього навіть повечеряти. Цей чоловік поводив себе, як вдома. На, щастя, мені не довелося з ним спілкуватися. Коли він забирає сина, вдома завжди моя дружина. Він приходить, забирає сина та йде, я в цей час сиджу в кімнаті.

Від нього віє такою злістю, що навіть підходити о нього не хочеться. Я намагався обговорити з дружиною цю ситуацію. Вона уважно мене вислухала, сказала, що розуміє мою позицію, але нічого зробити не може, адже не має права заборонити колишньому чоловіку бачитися з сином. Назар має право спілкуватися з батьком коли йому захочеться.

Так хто ж проти? Але невже не можна знайти інше місце для таких зустрічей? Він же і так половину часу у Віктора проводить. Якщо цього недостатньо, то хай він забирає сина зі школи та вони йдуть десь гуляти в кіно, кафе, ролики чи тому подібне. У мене мало бажання спілкуватися з цим чоловіком. Навіть моя дружина боїться його зачепити.

А говорити щось Назару теж не варіант, він ще малий. Зовсім нещодавно миз хлопцем знайшли спільну мову. Навіть боюсь уявити що буде, коли я йому повідомлю, що його рідному батьку більше не можна приходити до нас. Як він тоді почне до мене ставитися?

А тим часом такі ситуації повторюються все частіше та частіше. Я не бажаю починати скандал та терпляче чекаю поки він піде, щоб повечеряти у спокої. Проте все одно приємного мало.

Як зайти вихід з цієї ситуації. Може, хто підкаже. Спробувати поговорити з цим чоловіком, адже це моя територія?

Джерело