Так погано, що онуки не цікавляться бабусями, не дзвонять і не переживають за них. А з’являються тільки тоді, коли дізнаються, що їх чекає заповіт. У мене було три дочки, кожна з них отримала освіту, вийшла заміж — і у мене народилися онуки. Я була щасливою бабусею, але коли дізналася про розлучення старшої дочки, то сильно переживала.

У старшої дочки від зруйнованого шлюбу залишилася дочка, і я вирішила, що не залишу їх у біді, буду допомагати тим, чим зможу. У мене була квартира, добре хоч трикімнатна. Вона до мене переїхала, і стали ми жити всі разом. Внучка у мене була розумницею, добре вчилася, допомагала нам з домашніми справами:

я по можливості давала гроші своїй дочці, але коли внучка стала вже 18-річною, то позбулася мами, через нещасний випадок. Я залишилася одна з онукою, думала, що буде складно, але дівчинка заявила про те, що виходить заміж. Я звичайно ж злякалася, боялася, що її обдурять і кинуть, але ні, хлопець був серйозною молодою людиною.

Він одружився з онукою, а я була дуже щаслива. Зять допомагав мені на дачі, привозив продукти: внучка теж часто приїжджала і допомагала, не хотіли залишати мене одну, так як я вже була старою. Я дуже цінувала їх трепетне ставлення:

вирішила продати свою дачу і розділити між ними гроші, щоб після мене вони не сварилися. Зібрала я своїх дочок і онучок у себе на дачі, пояснила ситуацію. Вони відразу погодилися, сказали, що гроші потрібні терміново. Я сказала, що була б рада, якщо хтось із них купить дачу, адже шкода було продавати батьківське житло.

Діти і онуки почали скаржитися, що їм гроші потрібні, вони не зможуть купити, тоді зять мій сказав, що викупить. Більш того, мої онуки поклали око на мою міську квартиру, але я сказала, що вже стара і не збираюся по чужих кутках бігати. Перед відходом на той світ вирішила переписати квартиру на свою внучку-кохану, від старшої дочки.

КІНЕЦЬ.