Про те, що її спіткала доля багатьох заміжніх жінок, Аня дізналася зовсім несподівано і найнеприємнішим способом.

Аня вимила посуд після сніданку, не поспішаючи вмилася і привела себе до ладу. Віктор поїхав рано і сказав, що буде майже вночі. Вони з друзями знову поїхала на рибалку. Дізнавшись про плани чоловіка, Аня запропонувала Михайлику, їхньому п’ятирічному синові, сходити до зоопарку, погода була чудова – не втрачати ж такий день!

Коли вона, вже підфарбувалася і зачесалася, зазирнула в кімнату сина, щоб допомогти йому одягтися, але побачила, що син давно вже все зробив сам. 

– Мамо, а ми Оксану з собою візьмемо, – раптом запитав Михайлик. 

– Яку Оксану?, – здивовано відповіла Аня. 

– Та тато вчора казав комусь по телефону, що з Оксаною йому дуже весело проводити час і йому дуже сподобалося, – несподівано сказав син. 

– Що?.. – Аня сіла поруч із сином, відмовляючись вірити почутому. 

Михайлик, думаючи, що мама не почула, повторив сказане…

Звичайно, Аня припускала, що дитина могла щось недочути, щось не так зрозуміти, і взагалі… Але сумнів вже оселився у неї в голові. Адже як все чудово складалося!

…Півроку тому Віктор потрапив під скорочення і зміг утриматися на роботі лише тому, що погодився на пониження в посаді і, відповідно, на нижчу зарплату. Аня переживала, що тепер грошей їм не вистачатиме, адже останні роки вони звикли жити добре, не економити. І якраз у цей час їй зателефонував колишній науковий керівник та сказав, що його команда отримала грант на два роки. І він хотів би бачити у команді Аню. «Грошима не ображу!» – пообіцяв він.

– От і добре! – Зрадів Віктор. – Як вчасно! Ти не переживай – я з Михайликом впораюся, і по дому, якщо що … теж.

І Аня тепер тричі на тиждень приходила додому дуже пізно – робота у проекті вимагала і часу, і сил. Здавалося, такий розклад влаштовував усіх, і ось…

Тепер Аня згадувала тривожні дзвіночки, на які раніше не звертала уваги.

Віктор, у якого завжди апетит був ого-го, часто відмовляється вечеряти.

У чоловіка неймовірно часто розряджається телефон – саме в ті моменти, коли йому дзвонить чи пише Аня.

 З кишені Віктора випадають якісь дивні чеки – він же не ходить магазинами!

У Віктора на телефоні раптом з’явився пароль, чого ніколи не було. Точніше, це був навіть не пароль, а відбиток пальця.

І Аня, вибравши момент, змогла залізти в телефон чоловіка – коли він міцно заснув після рибалки з друзями. На жаль, її побоювання повністю підтвердились. З аватарки контакту “Валерій Петрович” на неї дивилася гарна худенька дівчина з пишним волоссям, а відкрите листування тут же заставило Аню почервоніти.

Аня довго плакала у ванній, не знаючи, як їй вчинити та що робити. Чоловіка вона, здається, все ще любила, до того ж Михайлик любив тата. Але вона дуже сумнівалася, що зможе пробачити. Або зрозуміти. Про довіру тепер навіть не йшлося – хоча б розуміння… Аня була не просто скривджена, вона була ображена і відчувала себе залишеною. 

“Пoмcтитиcя!” – знайшла вона єдине, як їй здавалося, правильне рішення. Тим більше що здійснити задумане було дуже просто.

У групі, яка працювала над проектом, був її давній залицяльник – Олексій. Коли вона була ще студенткою, він навчався в аспірантурі і дуже допоміг їй тоді. Він намагався залицятися до неї, але Аня його залицянь не прийняла – вони з Віктором вже подали заяву. І Олексій відступив тоді.

А зараз, коли вони зустрілися через багато років, з’ясувалося, що він знову вільний. Його колишня дружина була дуже гарною жінкою. Але вона була не Анею. Він так і не зміг її полюбити і чесно в цьому зізнався. І ось така зустріч… Так, Олексій був дуже тактовний, не нав’язувався, розуміючи, що Аня – порядна заміжня жінка, про те, що його почуття не зникли, таки сказав…

З ним Аня і вирішила пoмcтитиcя чоловікові. Вони сходили в кіно, в кафе, кілька разів Олексій підвіз Аню додому, а потім… Потім Аня вибачилася за свою поведінку і сказала, що так не може. Не може переступити межу. І не хоче цього робити.

Того ж дня Віктор, намагався знову відпроситися у дружини на рибалку з друзями. 

– І Валерій Петрович з вами їде, – усміхнулася Аня, а Віктор здригнувся: 

– Так… Ти все знаєш?.. – ховаючись очі запитав він. 

– Знаю. І дуже хотіла відплатити тобі тією самою монетою…

– І?.., – раптом запитав він. 

– І не змогла…, – сказала Аня. 

– Мила моя! Це тому, що ти мене так любиш, так? – Віктор спробував її обійняти. 

– Ні! – Аня прибрала його руки. – Бо я люблю СЕБЕ. І шаную. І не хочу опускатись до твого рівня. А ще я вважаю за неприпустиме використовувати іншу людину виключно як засіб пoмcти. Це непорядно щодо нього!

– Я вирішила. Ми розлучимося!

– Але… Як же? Я займався… І готував… І прибирав – коли ти пізно приходила… Мені не вистачало тебе, от я і вирішив знайти трохи уваги на стороні. Адже ти повинна зрозуміти… І теж піти на поступки… – намагався викрутитися Віктор.

– Не повинна, – твердо сказала Аня і залишилася ночувати в кімнаті сина. І наступної ночі. І наступну – до самого розлучення.

…А Олексій все-таки домігся розташування Ані – приблизно через рік після розлучення. Вона поки що не була готова до серйозних стосунків, але принаймні тепер все було правильно.

Тепер вона зустрічалася з Олексієм тому, що він їй подобався, а не тому, що хотіла використати його. Вона не знала, чи вийде в них щось чи ні, зате знала, що її совість чиста. А для неї це було дуже важливо.

Джерело