Я завжди вірив в щирість та доброту людей до недавнього випадку.

Нещодавно до нас на роботу влаштувався Іван. Такий приємний та веселий чоловік. Він був молодшим за всіх моїх колег та швидко з усіма потоваришував.

Одного разу нам довелося затриматись на роботі та Іван підвіз мене додому. Виявилось, що ми живемо на одному районі. Так почалася наша дружба. Ми домовилися ходити на роботу разом, після роботи заходили в продуктовий магазин та йшли по домівках. Ходили один до одного в гості. З ним було комфортно спілкуватися та я часто звертався до Івана за порадою.

Перед новим роком Іван з сім’єю зібрався у подорож і позичив у мене трохи грошей, бо йому не вистачало, сказав, що після того, як отримає зарплату, віддасть. Я й позичив. У нас зарплата однакова в один і той же час. Я не переживав за те, що колега зможе повернути мені ці гроші.

Проте після отримання зарплати Іван гроші мені не повернув. Нічого навіть не сказав з приводу цього. В день, коли ми обоє отримали зарплату, все було як зазвичай: ми вийшли з роботи, проїхались у маршрутці, зайшли в магазин, а після того пішли по домах. Тоді я подумав, що Іван поверне мені борг завтра. Можливо, йому потрібно знати в банкоматі готівку, щоб мені віддати.

Настав наступний день та гроші колега не повернув. Через два дні я звернувся до Івана питанням коли він збирається повернути мені гроші.

Іван здивовано поглянув на мене та сказав:

– А немає причин їх повертати, ці гроші я уже давно відпрацював.

У мене аж мову відняло та я не знав що відповісти. В цей час до кабінету зайшов директор та ми удали, що працюємо. Мені важко було зрозуміти про що говорить Іван. Після того, як директор вийшов з кабінету, я повернувся до нашої з Іваном розмови.

Іван почав перераховувати як саме він відпрацював ці гроші:

– Ти, напевно, забув скільки разів я тебе підвозив по твоїх справах. Скільки ти до мене звертався за порадами, а я приділяв тобі час. Думаєш, мені нічим зайнятися, як тільки вирішувати твої проблеми?. У мене теж сім’я, їм теж потрібно приділяти час, а час – це гроші.

– Тобто твоя дружба вимірюється в грошах? – запитав я.

– Ні, але ти ж сам про гроші заговорив. Зараз вимагаєш їх повернути, ми ж друзі. Послуга за послугу. Бензин, між іншим, теж не безплатний. Так що я тобі нічого не винен.

Я закрив назавжди цю тему. Іван як зазвичай чекав мене після роботи, щоб піти разом додому, та я його проігнорував. Більше ми не друзі та не спілкуємося.

Ось тепер я обираю друзів більш ретельно.

Джерело