Свекруха з барського плеча дозволила нам з Юрою жити після весілля у квартирі, що залишилась їй від батьків. Я так “скакала” від радості, що не відразу зрозуміла, як це, жити поруч зі свекрухою. Річ у тім, що квартири знаходяться в одному будинку, тільки ми на третьому поверсі, а Лідія Петрівна на сьомому.

У 28 років я нарешті зустріла своє кохання, істинне. З Юрою ми познайомилися на роботі, він прийшов новим співробітником до нашої компанії. Високий, статний брюнет тут же припав мені до вподоби.

Все почалося з того, що ми часто після роботи залишалися працювати разом над проєктами, так і зав’язалися наші відносини. За рік ми з Юрою відгуляли весілля. Оскільки у моїх батьків не було можливості допомогти нам із квартирою, на допомогу прийшла свекруха. Вона запропонувала нам жити у квартирі, яка раніше належала її батькам.

Відмовлятись ми від такої можливості не стали, адже орендувати не було вигідно. Щоправда, було одне але. Квартири знаходяться в одному будинку, тільки на різних поверхах, а тому чекати Лідію Петрівну можна будь-коли. Але я про це навіть не думала.

Ми з чоловіком графічні дизайнери, люди частково творчі. На роботі іноді буває такий завал, що не те, що прибрати сил немає, але навіть бутерброд кинути в рот немає сил. Тому так, у будинку буває безлад, не аж страшний, але не прибрано. Холодильник теж часто порожній. Ми або купуємо напівфабрикати, або замовляємо їжу додому.

І все б нічого, але щодня до нас приходить свекруха і починає мене звітувати. Мовляв, ти ж жінка втомилася, не втомилася, начхати. Прибирай, їжу готуй, пери. І її зовсім не хвилює, що якщо я все це робитиму так, як вона каже, працювати я просто не зможу.

Від цих навчань я вже сильно втомилася. Юра на мій бік жодного разу не став. Тільки слухає, як мама мене його повчає. І я б з радістю поїхала на орендовану, але чоловік не хоче. А я не хочу, щоб мене після важкого робочого дня навчали життю.

Що робити в такій ситуації? А то хоч вовком вий від несправедливості!

Фото ілюстративне

Джерело