Сім’я мого чоловіка – це серіал чистої води, причому, по кожних дрібницях. Те, що потрібно їм подарувати, я обмірковувала завжди заздалегідь. Звичайно ж, з огляду на побажання свекрухи. Але ж очікувати від них – це злочин. Свекруха записує абсолютно все, що вит рачає, і на що треба витратити.

Якось свекруха запросила свого сина до себе у гості. На тих сімейних зборах були присутні золовка та її чоловік. І ця жінка раптом сказала моєму чоловікові: -Та хто така твоя дружина, щоби забороняти нам спілкуватися з твоїми дітьми? А в мене була причина.

Щоразу, коли свекруха та золовка бачили моїх дітей, то починали говорити про генетику. Щось особливого кохання до них я в цей момент не відчувала. Чоловік підтримує моє рішення – і це найголовніше. Стали роз ходитися; чоловікові було по дорозі з сестрою та її чоловіком.

Дорогою побачили магазин, куди й вирішили зайти – поглянути куртки. Вибирали для чоловіка сестри. Ось тільки вибирав не він сам, а його дружина. У результаті у чоловіка все ж таки знайшлася сміливість, і він сказала, що йому тут нічого не подобається.

Дружина не відступала. -Якщо не хочеш цю куртку, то на день народження від мене не чекай жодного іншого подарунка. Я впевнена, що й у цього чоловіка уже здають нер ви. Звичайно, гордість перемогла, і він сказав, що йому нічого не потрібно. Зважився – і лишився на день народження без подарунку від дружини.

Свекруха, дізнавшись про цю ситуацію, зрештою зателефонувала моєму чоловікові і почала висловлювати йому, що це він винен, мовляв, міг би вмовити чоловіка сестри куnити цю куртку – і сестра вже не думала, що дарувати тому на свято.

Наприкінці свекруха відзначила, що мій чоловік, після того як узяв мене за дружину, став якимсь м’яким, справжнім підкаблучником. Я завжди дивувалася здатності свекрухи робити такі висновки з будь-якої історії.

Джерело