Того дня я зранку поспішала на роботу. В маршрутці, як завжди, було чимало пенсіонерів. На зупинці зайшла молода вагітна дівчина. Я одразу звернула увагу на її живіт. Він був настільки великим, що здавалося, в неї двійня чи трійня.

Зазвичай, вагітним завжди хтось поступається. А тут не було кому, адже в маршрутці сиділи одні пенсіонери. Всі вони жваво розмовляли одне з одним, обговорюючи політику. Я мовчки стояла та спостерігала за ними.

Водій, побачивши вагітну, запропонував їй сісти на місце напроти себе. Він попросив людей розступитися та дати дівчині місце. Коли з середини маршрутки дівчина нарешті опинилася біля водія, вона стала йому дякувати. Адже їй нелегко стояти. Вона їде в пологовий будинок.

Так сталося, що її чоловік у відрядженні, приїде аж завтра. Дівчина думала, що дочекається свого чоловіка, але вона почуває себе не дуже добре. Тож вирішила не зволікати. Водій поцікавився, чому вона не зателефонувала у швидку допомогу.

А та відповіла, що як тільки в паніці намагалася набрати номер швидкої, її телефон впав у раковину та намочився. Всі сусіди пішли на роботу, іти не було куди.

Тому вона вийшла та пішла на маршрутку. Чоловікові залишила записку, з надією, що той прочитає. Водій поспівчував, мабуть, дівчина ледь справляється з таким животом.

– Чекаємо на двійню, хлопчик та дівчинка, – продовжила далі дівчина.

Водій зупинив маршрутку не на зупинці, а одразу перед пологовим. Всі ми люди. Інколи доводиться робити винятки. В такі моменти розумієш, що у світі ще є місце добрим справам.

КІНЕЦЬ.