Одного суботнього ранку я виїжджала з рідного міста до села до мами. В автобусі не було вільного місця: напевно, всі вирішили перебратися туди, де безпечніше.

На одній із зупинок до автобусу зайшла жінка з двома дітьми підлітками і одразу оголосила водію, що не nлатитиме, оскільки сам мер міста вручив їй нагороду за те, що вона мати-героїня. Водій заперечувати не став.

Жінка оглянула салон і побачила, що є одне вільне місце – поряд із молодою дівчиною. Туди вона й попрямувала зі своїми дітьми. Сівши на сидіння, вона штовхнула дівчину в бік і сказала: -Eй, прокидайся. Я мати восьми дітей, і поряд зі мною повинна сидіти моя донька. -Я не спала вже кілька днів. Може, ви розповісте про свій подвиг комусь іншому?

І загалом, за своє місце я вже заплатила. І поступатися будь-кому я не збираюся. Дівчина повернулася до вікна, а в салоні запанувала тиша.

Мати-героїня вдивлялася в обличчя людей, шукаючи підтримки, але ніхто не став на її захист, оскільки всі розуміли, що дівчина має рацію. Зараз нікому не легко . Якщо ти наро джувала дітей, це ще не означає, що твоє життя – важче за життя людей навколо.

КІНЕЦЬ.