Іра прийшла додому з великими пакетами їжі. Насправді вона просто ненавиділа цю квартиру. Іра хотіла nродати її, а потім за гарною пропозицією в іnотеку взяти трикімнатну квартиру та жити у ній з мамою. Але мама завжди була проти.

Час минав, Іра намагалася майже щодня поговорити з мамою на цю тему, але марно. -Що ти там принесла? — Запитала мати. -Фрукти та м’ясо куnила. -А хто тебе взагалі просив щось куnувати? -З твоєю пенсією і питати не треба. Іра щовечора після роботи намагалася розмовляти з мамою, відволікати її від телевізора, якось розвеселити.

Але більшість часу мама була просто зла на весь світ. -Мам, ну ти розумієш, що потім ціни на нерухомість зростуть і ми вже не зможемо нічого куnити. А зараз є така хороша нагода.

-Не вказуй мені! Я і так у заповіті тобі квартиру залишу, ось коли мене не буде, тоді й роби з квартирою, що хочеш. Але поки я жива, дай мені жити як я хочу і де я хочу. Більше Іра не порушувала цієї теми. А за кілька місяців вона з’їхала від мами. Сказала, що так буде краще.

Спочатку мама жила добре, всім виглядом показувала, що їй і так подобається. Але потім стало нудно, адже ніхто не розмовляв із нею вечорами, ніхто не приносив м’ясо та свіжі фрукти.

-Добре, я згодна. Можеш nродати квартиру, куnимо одну та велику. -Вже не треба, мам. -Як це не треба? Ти що жарти зі мною жар туєш. -Пропозиція на вигідну іnотеку в банках закінчилася. Тим більше, я і так зараз цю іnотеку виnлачую. Я куnила собі однушку. Мати просто розлютилася: вона не очікувала, що донька сама зможе куnити собі квартиру.

Мама образилася і перестала відповідати на дзвінки Іри. У будинок її теж більше не пускала. Через півроку до Іри дійшла погана звістка-мами не стало. Серце зупинилося вночі. Іра приїхала на похорон, там же зустріла свого брата Іллю. Він втік із дому ще 6 років тому, весь цей час від нього не чути було жодних звісток. -До речі, Ір, ти знаєш, що мама тільки на мене квартиру записала. Тебе викреслила зі спадщини. -Це її воля, нехай буде так.

КІНЕЦЬ.