Часу відтоді десь, загалом, вже пройшло близько пів року, але мені і до цього дня дуже складно навіть про це говорити.

По-перше, у мене не стало хорошого чоловіка, який був для мене надійною опорою в житті, який завжди міг підтримати мене, щось порадити, допомогти.

По-друге, я багато про нього дізналася саме зараз, коли його немає вже поруч зі мною, на жаль, і це, як не прикро, не дуже добрі новини для мене.

І, по-третє, чого вже я зовсім не очікувала ніколи, в його заповіті виявили ім’я іншої жінки, зовсім незнайомої мені, я ніколи про неї не чула.

Я, правду кажучи, навіть зараз до кінця не розумію, як таке можливо, адже ми з Дмитром 30 років в шлюбі прожили, у нас з ним є діти.

Про зраду я і подумати ніколи не могла за всі ці роки, все ж було добре у нас. Мій Дмитро ніколи не поводився якось дивно, він був досить таки порядною людиною, я завжди могла покластися на нього, довіряла повністю йому. Подумати про те, що він міг бути з кимось, крім мене, було неможливо. І тепер ще й це, що зовсім в голові моїй не вкладається – її ім’я в заповіті, це повна несподіванка для мене.

Що він в ній знайшов? Їй всього лише 25 років, що вона може розуміти у щирих людських відносинах, у взаємній підтримці та життя в цілому, це просто нереально. А ми з моїм Дмитром разом подолали все, були і в радості, і в горі разом з ним.

Якось я вирішила поговорити з нею, але враження були не дуже хороші після того. Вона звичайна студентка, мої діти, що молодші за неї, і то більше в житті розуміють ніж вона. Та дівчина нерозумна, негарна і не пройшла з ним всього того, що пройшла я за стільки багато років нашого шлюбу. Так що вона робить в заповіті? Сама вона нічого не каже, говорить, що так захотів сам Дмитро.

Проти неї кожна людина у нашій сім’ї, кожна. Однак нотаріус говорить, що це ніяк не впливає на зміст заповіту, адже таким було останнє прохання мого чоловіка, він сам так захотів. І навіть, якщо ми підемо у вищі інстанції, у нас мало шансів щось досягнути.

Ось що мені дійсно здається неможливим, так це його довіра до неї. Як вона могла переважити все те, що ми разом пізнали за ці роки, які прожили разом у шлюбі? Та ще й вказати її ім’я в заповіті. При цьому Петро добре знав, що нам після того, як його не стане буде нелегко, коли ми дізнаємося про все. І, тим не менш, вирішив, що може ось так просто взяти і включити її в свій заповіт, зовсім чужу мені і моїм дітям людину.

Моя мама намагається мене вмовити з цим змиритися, пробачити свого чоловіка, адже він так хотів, це його воля, змиритися з цим і забути. Вона намагається пояснити, що в житті таке буває і не варто приймати це за зраду. Адже нас давно пов’язувало щось більше, ніж просто кохання. Вона каже, що все через що ми пройшли – змінило нас, і в тому, що він пішов шукати турботи в іншої немає нічого незвичайного.

Але мені не зрозумілий такий підхід, я не згідна зі словами своєї мами, я щиро не розумію як можна шукати щось на стороні, коли вдома тебе чекає твоя рідна сім’я: любляча дружина і такі очікувані діти. І як мені тепер дізнатися, що це за чужа жінка, якій мій чоловік віддав їй так просто частину свого майна?

Фото ілюстративне.

Джерело