Мою сестру звуть Катерина. Заміж вона вийшла, коли виповнилось лише двадцять один рік. А її чоловік був старшим від неї на сім років. Сашко дуже любив Катю і завжди в усьому допомагав.

Він непогано заробляв, тому нічого не шкодував для дружини. Там були і дорогі букети, і відпочинки на морях та в горах, і вишукані ресторани, брендовий одяг та люксова косметика.

Поступово у сім’ї з’явилась трикімнатна квартира та автомобіль. І навіть попри свою серйозну роботу та постійну зайнятість, Олександр знаходив час для своєї сім’ї. А коли народилась донечка, то він над нею мало не цілодобово сидів. І підгузки сам міняв, і купав, і їсти інколи готував, навіть прибирав сам.

Я завжди дивилась на цю ідилію і тільки позаздрити могла. Це ж треба, щоб так в житті пощастило.

Нещодавно Катя прийшла до мене вся у сльозах. Коли я почала питати, що трапилось, то вона розповіла, що уже втомилась, що вона така глибоко нещасна.

Річ у тім, що подружжя разом уже більше дванадцяти років, десять з яких все було просто чудово. Коли Катерина отримувала стільки уваги від чоловіка, то хотіла якось віддячувати і відповідати тим самим.

Тому всю домашню роботу вона брала на себе. Навіть тяжкі пакети із продуктами сама совала. Так Сашко звик до такого добра та приймав це як повинність. Тепер він став настільки несамостійним, що навіть тарілку зі столу сам прибрати не може, готову їжу розігріти.

Вона вже не знає, як це виправити. Хоч і усвідомлює, що винна сама, але й бути служницею не збирається більше.

КІНЕЦЬ.