Заміж я вийшла дуже пізно. Як то кажуть, була «старою дівою», коли Володя з’явився у моєму житті. Після п’яти місяців наших стосунків , а саме в день мого 33-річчя коханий запропонував мені вийти за нього заміж. Сказати, що я була здивована – не сказати нічого. Але була настільки засліплена коханням, що без сумніву погодилась.

Після розпису постала проблема: де ж оселитися. Вова почав натякати, що мої батьки чудово забезпечені люди і можуть допомогти молодій сім’ї із житлом. Я не могла не погодитись, тому пішла до батька і почала просити придбати нам хоча б невеличку квартиру. Він, звичайно, не хотів, адже був переконаний, що всього ми маємо добитися самі, але надто любив свою єдину дочку і не хотів залишати її на вулиці.

На цілу квартиру нам ніхто коштів не виділив, тому довелось ще трішки брати у кредит. Так ми й переїхали у новеньку двокімнатну квартиру. У мене на той час була прекрасна робота, тому грошей в сімейний бюджет приходило немало. Вова постійно нив, що мріє про новеньку автівку.

Свою зарплатню я поступово відкладала і змогла назбирати на машину для коханого. Та відразу після цього у нього виникла нова ціль: будиночок за містом, щоб там розбудувати власні теплиці.

Я дуже кохала чоловіка і хотіла його ощасливити, тому знову почала телефонувати батькам та просити про допомогу. Та потім мої очі відкрилися, коли я прийшла з роботи та почула його розмову із найкращим приятелем:

– Ти не будь дурником, одружись як я і проблем не матимеш. Моя Оля спочатку видурила у багатенького батька грошей на квартиру, потім мені на машинку, а зараз ще й ходить випрошує на дачу. І головне, можна й не працювати, все тобі готове на блюдечку.

Я коли її вперше побачив, то зрозумів, що це мій щасливий квиток. Кохання і на стороні десь можна знайти, а от в такому вигідному положенні не кожен може опинитися.

На цих словах у мене навіть не вистачило сил на скандали. Мовчки, я повернулась і поїхала плакати до батьків. Ніколи навіть подумати не могла, що мій обранець такий меркантильний. Тепер же нас чекає розлучення і ні одної гривні я не планую йому вділити.

КІНЕЦЬ.