Валера беззаперечно вірив своїй матері. Як вона скаже, так він і робить. Коли матір наказала вигнати невістку з дому, він одразу виконав її прохання.

Бідолашна Інга прожила з Валерієм п’ятнадцять років. Познайомилися молоді люди на дискотеці. Хулігани приставали до дівчини. Інга не знала, куди їй діватися. Плакала, молила відпустити, але ніхто її не чув. Як раптом, зв’явився Валера. Він хутко прогнав хуліганів. Сам добряче отримав, але невинну дівчину врятував. Про всяк випадок, провів Інгу до самого дому. Вона гречно дякувала йому. Ледь вмовила Валерія на чай зайти. В будинку обробила його ушкодження.

Почалася довга історія стосунків, які закінчилися заміжжям. Переїхали Інга до Валери в дім. Матір Валерія подарувала сину двоповерховий будинок. Був там садок, великий город та ще добрий шмат землі, на якому подружжя планувало змайструвати зону для відпочинку.

Перший рік прожили добре. Проблеми почалися на другий. Якось Валера зациклився виключно на собі та своїй кар’єрі. Одна біда була в нього, він не знав, як ту кар’єру будувати. Хотілося багато грошей, але щоб для цього не треба було важко працювати. На допомогу прийшла мама. Вона влаштувала Валеру у свою фірму особистим помічником. Ходив хлопець на роботу чотири рази на тиждень. У власному кабінеті перекладав папірці з місця на місце. Іноді винонував якісь дрібні доручення матері. Отримував вельми пристойну зарплату.

Інга носила дитину. Будучи вагітною доглядала за будинком та всією територією біля нього. Города садила та викопувала самотужки. Іноді приходила мама на допомогу. Дівчина намагалася закінчити навчання, яке давалося все важче і важче.

Саме тоді Валерій відчув себе достатньо успішним, щоб пояснити своїй дружині, яка вона невдаха. Словесні пpunuжeння переросли в тілесні. Інга терпіла, бо любила. Вистачило дівчини на п’ятнадцять років.

Вигнав Валерій Інгу взимку. Просто виставив на вулицю. Навіть речей з собою не дав. Плакала вона гіркими слізьми. Прийшла назад до мами. Донька тоді ночувала у подружки, тому дуже здивувалася, коли прийшла додому і не змогла потрапити в будинок. Валерій навіть не вийшов до неї. Як то це була не його дитина.

Свекруха раділа. Вона вважала, що тепер її син зможе досягти неймовірних вершин! Та проклята Інга була винна у всіх його проблемах. Вона тягла його на дно!

Не легко довелося жити бідолашній Інгі. Вона починала життя з нуля. Шкода було своєї праці біля того будинку. Вона власноручно перевозила землю, аби засипати ями на подвір’ї. Копала того города. Скільки квітів там залишила! І все ж сама купувала. За всім саменька доглядала. Пропаде геть усе без її нагляду!

Так і сталося. Життя тривало далі. Інга змогла поставити себе на ноги. Вивчила дочку на акушера-гінеколога. Придбала самотужки квартиру. Спромоглася заробити на неї у сорок шість років. Починала з того, що продавала нижню білизну на базарі, а зараз вже має своє виробництво та низку магазинів.

А що ж сталося з Валерієм? Напророчила Інга. Все без неї пропало. Дім виглядав покинутим. Подвір’я так заросло, що будинку не видно крізь ті хащі. Город стояв порожнім багато років. Квіти давно перецвіли. А що ж кар’єрою? Пішла мама Валери на пенсію і його одразу скоротили. Навіщо тримати в офісі неробу? Валерій запив. Пив багато та часто. Жінок змінив так само багато. Ні одна не вжилася з ним. Всі тікали через місяць-другий.

Інга довго тримала на Валеру образу, але, врешті-решт, пробачила. Це потрібно для її ж здоров’я. Тримати образу в серці вельми шкідливо, якщо хочеш йти у щасливе майбутнє.

КІНЕЦЬ.