Я навчалась в одному із університетів столиці на дистанційній формі навчання через карантинні норми. І ось настав четвертий курс, наша група мусила їхати захищати дипломну роботу, аби отримати диплом.

На вечір я була вся на нервах, збирала сумки і місця собі не знаходила. А тут ще й хлопець, який бігає поряд, метушиться, переминається з ноги на ногу. Але за своїми переживаннями я навіть не звернула увагу на його поведінку. І навіть купа питань про те, чи надовго я і коли точно приїду мене не збентежила. На ніч я мала їхати, Ігор провів мене на вокзал, почекав поки я сяду і повернувся додому.

За день я страшенно втомилась і емоційно вимоталась, тому у потязі поставила телефон на беззвучний режим та прилягла поспати. Коли опинилась у кімнаті гуртожитку, то вирішила перевірити, хто телефонував. Та на екрані побачила повідомлення від коханого. І було там: «Вибач, Соню, але нам краще розлучитися».

Я очам свої не повірила. Нуль пояснень, нуль емоцій. Просто фраза, що розбила мені серце. На моє повідомлення хлопець не відповів, на подальші дзвінки також. Зі злості я відкинула телефон і вирішила, що розберусь із цим всім потім.

Потрібно було всю свою енергію спрямувати на підготовку до захисту. Та коли я відчинила сумку ноутбука, то побачила, що він не мій, а Ігорів. Коли загорівся екран, то я помітила повідомлення від якоїсь дівчини. Відкривши чат, могла спостерегти таке листування:

– Ну, Ігор, будь ласка, скільки можна чекати? Швидше свою курку на потяг посади і їдь до мене, я втомилась бути тут сама.

– За пів одинадцята і я в тебе. Не сумуй, люба, краще одягни щось дуже гарне для мене, а я замовлю щось смачне повечеряти і попити.

– Кохаю тебе.

– І я тебе міцно. А ще маю гарну новину.

– Ого, тепер ще більше чекаю.

Ну от після прочитаного мені більше не потрібні були жодні пояснення. І навіщо я тільки принижувалась та писала йому, дзвонила? Ніколи б не подумала, що Ігор виявиться таким підлим трусом. Ось так розлучитись зі мною через смс. Слів немає.

Та з одного боку й добре. Зекономив мій час і тепер, коли я зрозуміла, який він, то навіть страждати не буду. Образливо, що витратила на такого гада стільки свого часу.

КІНЕЦЬ.