В нас з чоловіком є двоє дітей. Різниця у віці між ними 7 років. Старша дочка рано повідомила нам, що чекає дитину та вийшла заміж зовсім ще молодою, їй тоді було всього 18 років. Тому, щоб молодому подружжю було де жити, ми з батьком взяли кредит і купили їм квартиру.

Я розуміла, що жити доньці у батьків чоловіка буде непросто, хоча зять забирав дружину свою до себе. Але справа в тому, що свати мої живуть в селі, а моя донька жити там не хоче, вона лише в місті хоче жити.

На той момент у нас з чоловіком була гарна можливість – ми продали свою чималу дачу, яка нам була не потрібна, і додали велику суму з власних заощаджень, адже заробляли тоді добре з ним обоє.

Вчинити в той момент якось по-іншому ми просто не могли, так як тулилися вчотирьох в двокімнатній квартирі, і чоловік дочки з дитиною явно б у нас не помістилися.

Відтоді пройшло вже багато років. Дочка зі своєю сім’єю так і живе в подарованій мною з батьком квартирі. Зятю зручно звідти добиратися до роботи, а їх дочка, моя онучка, ходить в школу, яка знаходиться в сусідньому дворі. Їм там усім дуже зручно.

За час свого життя в цій квартирі, зять з донькою зробили ремонт, поміняли всі меблі і проводку. Загалом, їх сім’ю все влаштовує, і я розумію, що це житло було куплено не дарма. Раділи ми з чоловіком за доньку.

Я дивлюся, як добре живе моя донька з сім’єю і тішуся тому, для нас з батьком це справжнє щастя, що життя доньки так добре склалося.

Нещодавно наш молодший син познайомив нас зі своєю дівчиною. Він каже, що у нього з нею все серйозно, і що вони хочуть жити разом. Так як він має дуже хорошим і цілеспрямованим характером, я завжди сподівалася, що він вирішить свої житлові проблеми сам, адже він цілеспрямований і наполегливий, та й чоловік має забезпечити сім’ю житлом, але не тут-то було, склалося зовсім по-іншому.

Син знає, що свого часу ми з чоловіком купили доньці квартиру лише за свої власні гроші. Ні в якому разі не хотіли ділити своїх дітей на більш і менш улюблених, але зараз у нас зовсім інше фінансове становище, ніж було раніше і ми не можемо йому хоч якось допомогти.

Син це добре розуміє і все одно стоїть на своєму: мовляв, хоче справедливості в нашій сім’ї, щоб його не ділили з сестрою. І просить від дочки, своєї рідної сестри, або половину грошей за її квартиру, або продати квартиру, а нам з чоловіком говорить, щоб не втручалися. Сказав, що вони дорослі люди і мають самі вирішити це питання без нашого втручання.

Хоч я теж розумію, що це було б справедливо, але не уявляю собі, як можна вигнати родину з дитиною на вулицю, просто неба. До того ж, за роки життя в цій квартирі, в неї було вкладено дуже багато коштів, і як тепер їх вираховувати і повертати – не зрозуміло.

У лічені дні наша дружна сім’я посперечалася, таких непорозумінь в нас не було ніколи. Дочка не уявляла навіть, що потрібно буде міняти своє життя, рахувала, що це її квартира, а тут таке. Син незадоволений, тому що відчуває себе обділеним і вважає, що ми з чоловіком не зацікавлені в його сімейному щасті.

Як нам бути зараз з батьком ми не знаємо, але грошей у нас немає зараз. Самим ледве на життя вистачає. Як нам помирити дітей і не забирати квартиру у доньки?

Фото ілюстративне.

Джерело