Мої батьки вже досить немолоді люди.

Нещодавно тато й мама покликали мене з сестрою до себе в гості. Ми гарно повечеряли, добре поспілкувалися, розповіли у кого які справи з’явилися, а потім тато встав з-за столу і сказав, що має до нас з Іриною серйозну розмову.

Тато сказав, що хата їх залишиться нам з сестрою в рівних долях і батьки вже збирають документи, щоб оформляти спадок на нас.

А моя сестра Ірина, чого я від неї навіть ніколи очікувати не могла, сказала, що в неї троє дітей, а у мене всього одна донька, тому було б правильно нашу хату ділити на онуків. Тато сказав, що про дітей мають дбати їх батьки, а не дідусі з бабусями. Тому їх справа забезпечити своїх дітей справедливо, а про своїх дітей маємо дбати ми самі.

Правду кажучи, наші тато з мамою онуків люблять дуже, але спадок хотіли б залишити донькам і я їх розумію.

А Ірина встала відразу і пішла, сказала, що це не справедливо. Сестра образилася на батьків, не розмовляє з ними, а мама з татом засмутилися.

Я вже не знаю, як правильно вчинити. Можливо, погодитися на пропозицію сестри мені і отримати меншу частку, аби в родині був спокій? Шкода батьків, вони так засмутилися після того.

Фото ілюстративне.

Джерело