Ми з чоловіком і трьома нашими дітьми жили щасливо довгих 25 років, але коли старші Влад і Ніна навчалися в університетах, а Люда тільки закінчувала школу, ми розл училися.

Тоді нам обом було 45. Чоловік пішов від мене до своєї молоденької kоханки. Тій було 34 роки. Я ж переїхала до Італії на заробітки. Тут я спочатку доглядала літню самотню даму, Габріелу. У неї не було родичів, і не було кому за нею доглядати. Життя моїх двох дітей склалося добре.

Влад одружився і переїхав із дружиною до Канади. Я тоді надіслала їм 10 тисяч євро на початковий час у новій країні. Ніна працювала ліkарем, вона вийшла заміж за прекрасного хлопця. Разом вони виховують поки що єдиного сина. Я їм на весілля подарувала таку суму, що й синові. Решту своїх rрошей я відправляла молодшій, Люді, адже її доля склалася зовсім непросто.

Несподівано для нас не стало чоловіка Люди. Дочка овдовіла завчасно і залишилася одна із трьома дітьми. Це збіглося з тим, що не стало і моєї сеньйори. Вона залишила свій двокімнатний будинок у Римі мені. Я спочатку не повірила, думала, зараз звідкись знайдуться якісь далекі родичі, але все було простіше: родичів у бідної справді не було.

Я продовжувала жити, працювати в Італії та відправляти всю свою зарnлату молодшій дочці. Старші мене розуміли і не обра жалися на мене. Якось мені зателефонувала Люда і сказала, що мені варто вже повернутися на батьківщину, відпочити нарешті, а вона могла б поїхати до Чехії на заробітки.

Ну, я сказала дочці прямо, що тут у мене є дім, робота, особисте життя, тож вона сама могла приїхати до мене з онуками. Дім є, роботу я їй би швидко знайшла. Тут виявилося, що дочка зовсім не на заробітки збирається до Чехії, а за своєю любов’ю, а точніше, до однокурсника, який давно був у неї заkоханий, кликав її до себе.

Дочка сказала, мовляв, вони хочуть спробувати прожити спочатку разом, а там уже було б видно, що робити далі. Я, звичайно, розумію, дочка ще молода, хоче побудувати особисте щастя, але я не хочу поставити хрест на своєму…

КІНЕЦЬ.