А вже в цьому році моїй мамі в голову прийшло альтанку біля будинку будувати, вона давно по трішки грошей відкладала вже на цю справу! Скажи, каже, своєму чоловікові, що в суботу допомога його мені дуже потрібна буде, я матеріали замовила вже, після обіду мають привезти, потрібно вивантажити все буде і акуратно скласти.

Начебто це так просто, «скажи чоловікові»! А сам мій чоловік мені пару років тому вже сказав твердо: хоче твоя мама займатися городом чи садом – нехай робить це сама. До мене з цим питанням не лізьте, я на таке не погоджувався! – сказала на днях мені двоюрідна сестра Валентина.

Валентина в шлюбі вже сьомий рік, у них з чоловіком Михайлом вже чотирирічна дочка і житло, яке вони свого часу взяли в кредит. Обоє вони працюють, але Валентина після декрету вийшла на роботу, але працює вона дистанційно.

Це дуже зручно – можна займатися дитиною практично без відриву від роботи своєї, тим більше, Валентині дуже добре допомагає мама. Тітка Світлана свою внучку дуже любить, взимку приходить кожен день на чотири-п’ять годин мінімум, бере дитину на себе. Влітку ж і зовсім забирає Валентину з малятком на дачу до себе.

Ця мамина дача для них просто порятунок у літні спекотні дні, та в весняні й осінні похмурі ночі, коли в квартирі сіро і похмуро, а з малою дитиною в чотирьох стінах і зовсім невесело: їздити кудись в справжню відпустку у них з чоловіком не виходить по грошах, та й час такий непростий: та й Валентина сама хвилюється, в такі часи не дуже хоче їхати далеко від дому. Особливо після народження своєї маленької донечки.

А на дачі є взагалі все, що потрібно для відпочинку та оздоровлення: ставок, ліс, природа, свіжа зелень на грядці, тиша і самотність, якої неймовірно бракує в місті.

Доньці тут дуже подобається, та й мама рветься на дачу ще починаючи з зими. Самій Валентині, якщо чесно, тут нудно, але користі дуже багато для дитятки малого.

Але головна проблема не в цьому.

Справа в тому, що дачний будинок та город постійно вимагають для себе чоловічої руки, адже важкої роботи там дуже багато. Щось прибити, приладнати, полагодити, скопати, привезти щось та перенести. Двом жінкам це не під силу зовсім. Таку роботу жінка сама не зробить, адже вона важка.

– І ось щороку у нас суцільні непорозуміння в родині! – скаржиться Валентина. – Мама моя вважає, що мій Михайло повинен допомагати, намагається його залучити то до одного процесу, то до іншого. Ось з альтанкою з цією, наприклад – побачила у сусідки, це ж так зручно! Дитині гратися перш за все дуже добре буде в ній, і від сонця закриті всі, і від дощу. Та й самим там сидіти одне задоволення. Загалом, мама вже з ранку до вечора мріє про це.

– Ну так, звісно, справа ця дуже хороша для дачі, як на мене теж.

– Вона і гроші вже на це відклала і на матеріали, і на робочих. Але матеріали привезуть у вихідні, їх треба розвантажити, гарно в хорошому місці поскладати і закрити все целофаном, а будівельники прийдуть в понеділок. Вантажників мама оплачувати не стала, це дорого, вона вирішила зекономити на цьому якусь суму грошей, вважала це правильним рішенням на сьогоднішній день. Думала, розвантажить їй усе Михайло сам. І ось знову звернулася до мене – скажи йому, щоб в суботу приїхав раніше, потрібна його допомога мені обов’язково в цей день!

І ось я знову находжуся сама між ними: своєю мамою та своїм чоловіком! Михайлові я все сказала, він дуже незадоволений, влаштував суперечку – у мене, говорить, дві роботи і житло ще й взяв в кредит, відчепіться від мене з цією вашою дачею, мені і без цього вистачає! Чому я в свій єдиний вихідний день повинен носити дошки?

– Зрозуміло. Але в підсумку допоміг чи ні?

– Ні. В результаті розвантажували все ми з мамою вдвох. Під її незадоволені слова – мовляв, усім колом допомагають, і сусідкам, і подругам, а твоєму чоловікові до тебе байдуже, він нічого робити не хоче, навіщо тільки ти заміж вийшла! Для дитини не хоче постаратися, мовляв, хороші умови моїй онучці на дачі створити, все робиться для неї ж, мама не для себе все це затіяла! Загалом, накрутила і себе, і мене! Вона не розуміє, чому ми не хочемо їй допомагати, коли вона хоче краще для нас також.

У Михайла автомобіль, він їздить на ньому постійно, привозить на дачу продукти, якісь речі з міста для своєї сім’ї. Але їздити і возити тещу по дачних справах, на той же будівельний ринок, відмовляється навідріз.

– Чоловік мій сказав мамі візьміть таксі! – розповідає Валентина. – Мама образилася не на жарт на мого Михайла. Каже йому – а ти мені це таксі сплатиш? А він – а з якого дива я вам повинен щось оплачувати? Сплачуйте самі, це ж ваша забаганка, не потрібно на мої плечі це все перекладати.

Валентина б і сама вже оплатила мамі і таксі, і вантажників, але грошей у них, в зв’язку з кредитом, небагато, зайвих зовсім немає. Мама ображається: зять самоусунувся, бурчить вона. В останній раз взагалі було щось незрозуміле. Приїхали на дачу, він біля хвіртки зупинився, сумки витягнув, заніс в будинок, сів в машину, рукою помахав і поїхав! Ну хоч трохи щось можна було допомогти? Що за чоловік такий у Валентини.

І Михайло сам теж незадоволений, вимовляє дружині за цю дачу при кожному зручному випадку. Весь час згадує про те, що мама хоче командувати ними.

Влітку Валентина з дитиною пару тижнів живуть на дачі, потім на кілька днів приїжджають в місто – помитися, попрати гарно речі, змінити обстановку. І вона прекрасно відчуває, що Михайло сердиться на свою тещу.

Теща чомусь вирішила, що за її бажанням зять має все робити на дачі. Ну не хоче Михайло займатися сільським господарством, не потрібно це йому і не цікаво, їздити на дачу – цілком і повністю ініціатива дружини. Михайлу ця дача даром не потрібна, продукти собі і своїй родині він цілком може купити сам в магазині.

– Виходить, я перед усіма винна! – ледь не плаче Валентина. – І мамі не допомагаємо, ні грошима, ні працею, хоча вона все для нас старається! І чоловіка теж можу зрозуміти, цей кредит тягне всі сили у нього, і в свій вихідний займатися дачею, напевно, дійсно важко і нецікаво. Але що мені щось робити? Я між двох вогнів, не знаю, як мені правильно чинити!

А я вважаю, що зять має допомогти тещі, зараз часи непрості і дуже добре мати маленький будиночок за містом. Невже не так?

Джерело