Нещодавно до мене прийшла подруга, вона скаржилася на свою маму. Для мене це було дивно, бо я знаю її маму ще з дитинства і для мене тітка Галя завжди була гарною жінкою.

Коли подруга вийшла заміж, то переїхала жити до чоловіка, тітка Галя вирішила здавати свою трикімнатну квартиру, а сама мешкає у невеликій кімнатці.

Виявляється, вона збирала гроші зі своїх мешканців. І ось на накопичені гроші вона почала подорожувати. Давно мріяла поїхати на море, мабуть, усю молодість. Ось хоч на пенсії вдалося втілити свою мрію у реальність. Вона об’їхала всю Європу, була у таких гарних місцях.

У мене око дивиться і радіє, як же пощастило, таке в житті побачити. Але подруга рада менше за мене за свою матір. Вона почала мені розповідати: -Так краще вона всі гроші не на свої подорожі витрачала, а на онуків.

Просто так світом катається, а про дітей хто думати буде? -Так тітка Галя не змушувала тебе наро джувати, ти сама хотіла дитину. -Так хотіла, але мені ж важко однією справлятися.

-Але тітка Галя не зобов’язана … зараз вона на пенсії, поки здоров’я дозволяє, нехай подорожує. У мене таке почуття, що ти сама за свою матір не рада. -Я-то рада … просто тут є проблема.

І тут подруга розповіла, чому вона насправді злиться. Виявляється, мама її вже давно кличе разом із нею до Європи. Хоче дочці красиві місця показати, у морі поплавати. І сама подруга була б рада поїхати.

Але її чоловік зараз сплачує кредит за машину. І якщо дружина просто так сяде та поїде, то чоловік почне її засуджувати. Мовляв, він платить рахунки, а дружина в цей час розважається. Я думаю, що позиція чоловіка тут егоїстична. Якщо дружина хоче кудись поїхати, то чому ще має у чоловіка дозвіл на відпочинок запитувати.

КІНЕЦЬ.