Останнім часом ця думка не виходить з моєї голови. Я сильно переживаю, думаю дочка незабаром розлу читься і з трьома дітьми переїде до мене. А вона вже, майже, десять років не працює, і не думаю, що збирається. Дочка вийшла заміж відразу ж після закінчення вузу.

Вона також відразу заваrітніла. І, виходить, скільки вона в шлюбі, стільки ж і не працювала, адже виходячи з одного декрету вона знову ваrітніла.

— Ми з чоловіком вирішили, що не доцільно, щоб я працювала. У мене троє дітей. Вони будуть болеть по черзі. І що я скажу на роботі? Ніхто стільки ліkарняних мені не оформить.

Крім цього, чоловік у мене добре заробляє, в цьому немає необхідності, — твердить вона. Так, ето так, не буду сперечатися. У зятя меблевий бізнес, їм грошей і справді вистачає.

Зять вже встиг розрахуватися за іпотеку квартири. А зараз будує будинок. Дочка у мене з самого дитинства не була амбіційною. Я довго її вмовляла вступити до вузу, а вона погодилася лише за умовою, що буде надходити на педагога, мовляв ця професія їй знадобиться в житті.

Я досі не розумію, навіщо у моєї дочки сформувалося таке ставлення до кар’єрі, адже перед її очима був мій приклад. Чоловік нас з донькою покинув, коли вона пішла в школу. Я цілими днями працювала, щоб забезпечити нас. Чоловік, звичайно, платив аліменти, але це копійкі.

Я півроку збирала ці гроші, щоб дещо купити дочки. Я думала, вона виросте і захоче створити собі кар’єру і міцний фундамент, але вона категорично відмовляється думати про роботу.

— Ну мам, ти ж бачиш, як я втомлююся з дітьми. Їх троє, садок, школа, гуртки. До кінця дня у мене зовсім не буває сил. Куди мені ще працювати? Та й чоловік не хоче цього.

Але, я думаю, що не дарма переживаю. Вже рік між її розповідями прослизає інформація, що вони з чоловіком останнім часом не ладнають, постійно сваряться і сваряться. За цей час вона жодного разу не згадала слово розлу чення, але я розглядаю худший варіант.

Куди вона піде зі своїм дипломом педагога і робочим стажем трохи більше, ніж рік? Ясна річ, що вони переїдуть до мене, а я зі своєю роботою не зможу утримувати п’ятьох. Тому я заздалегідь намагаюся вселити дочки, мовляв не можна сидіти на шиї чоловіка, потрібно заробляти, чоловік не вічний, сьогодні він є, завтра може і не бути.

Дай Бог зятю здоров’я, нехай буде цілий і неушкоджений, і розлучення нехай не буде, але я сильно переживаю.

КІНЕЦЬ.