Андрій прийшов до них пізно ввечері. — Щось трапилося, синку? — захвилювалася мати. – Все нормально мама. Я переночую у вас? — Повечеряєш? – дбайливо запитала Ірина Сергіївна. – Ні, не хочу, чаю налий, будь ласка, – попросив син…

За чашкою чаю батьки випитали свого давно дорослого і вже не перший рік одруженого сина, що привело його в такий пізній час до батьківського будинку.

Виявилося , все до неподобства банально. Повертаючись із роботи, Андрій зустрів свого шкільного друга, і вони вирішили з такої нагоди трохи посидіти у кафе. Але вийшло, що цим «трохи» вони не обмежилися і засиділися довше… загалом до вечері дружина не дочекалася.

Коли він все ж таки подзвонив і повідомив своїй дружині, де він і з ким, вона пояснила йому, що там він може й заночувати… Андрій, на таке несправедливе ставлення до себе, образився і поїхав до батьків. – Гаразд, ранок вечора мудріший, давайте спати, пізно вже, – скомандував чоловік і вийшов із кухні…

Наступного ранку, коли Андрій прокинувся, батьки чекали його на кухні. — Поїв? — звернувся він до сина, коли той доїв сніданок – Так, дякую, було смачно, – задоволено відповів Андрій. — Ну й добре, а тепер збирайся. – Куди? – Додому. — Не піду.

— Тобі скоро тридцять років, а поводишся як маленький, — дорікнув його Борис Михайлович, — збирайся і на вихід. Я б тебе ще вчора відправив, та пізно вже було. – Я до вас за весь час сімейного життя тільки вперше прийшов, а ти мене виховувати взявся, підтримали називається, дякую, – ображено сказав син.

– Андрію, ми завжди тобі раді, але повір мені, ось це точно не привід, щоб не ночувати вдома, – стала на бік чоловіка Ірина Сергіївна. — Тобто ти вважаєш, що я ви нен? – уточнив син.

— Ви обидва, адже ти не попередив, а Віра — погарячкувала, пішла на поводу у емоцій. Ображений Андрій швидко зібрався і пішов… Увечері, коли мати таки зателефонувала синові, задоволений Андрій повідомив, що вони з Вірою в гостях.

КІНЕЦЬ.