Ольга, втомлена після роботи, прийшла додому. Зараз повечеряє, та й у ліжко. Холодильник був порожній. — Павло, тут були контейнери з котлетами, — крикнула вона. Чоловік з недавнього часу працював на віддаленні. Ага. Ось контейнери, вони у мийці.

— Павле, ти з’їв взагалі все, — затупала, завжди спокійна дружина. Чоловік з’явився у дверях, докірливо дивлячись на Олю. — Ти нормальна? У мене відеоконференція із замовником. Головою думай, перш ніж сва ритись. -Я на кілька днів приготувала, – nлакала від обра зи дружина.

— Ось навіщо так робити, чому мені нічого не залишив? – Не знаю, так вийшло, – чоловік подався до своєї кімнати. «Не звертайте увагу, це фільм йде «обра жена дружина», я тихіше зробив. Давайте продовжимо»…

Наступного дня вона прийшла додому, насилу тягнучи важкі сумки, щоб було з чого приготувати вечерю. Квартира була заставлена порожніми коробками з-під піци.

Оля вже ледве трималася. Розгнівана дружина пройшла до кімнати. — Кохана, ти прийшла? – радісно вітав її чоловік, який уже закінчив працювати, а зараз із захопленням грав у комп’ютерні ігри. — Вибач, я з’їв усю піцу, захопився. Ти ж не образилась? Ольга різким рухом вимкнула комп’ютер.

Чоловік не одразу усвідомив, що сталося. Він відкрив рота, щоб дати відповідь, але побачивши обличчя дружини, вирішив, що зараз не час. Обурено сопучи, забрав ноутбук, викликав таксі і поїхав, повідомивши, що вкрай обу рений таким вчинком дружини.

Подзвонила свекруха, сказала, що вигr за межею. Зателефонувала обурена мама. — Чи не соро мно тобі, пошкодувала їжу для чоловіка? — Здивувалася літня співробітниця… Після роботи Ольга відзначила свою волю із колегами у кафе, після чого поїхала додому.

У квартирі жінка побачила сумного чоловіка, котрий невміло орудував на кухні. У вазі стояв букет лілій, поруч — ігристе та тортик. — Вибач, я не мав рації, — прошепотів чоловік. — Пропоную помиритись. Хочеш, готуватимемо по черзі? — Прибери тут усе. М’ясо можеш викинути, воно підгоріло. А потім ми разом розподілимо домашні справи. Раз і назавжди…

КІНЕЦЬ.