Люда привела свого парубка познайомитися з батьками. — Знайомтеся, це Макс. Хлопець усім сподобався – ввічливий, вихований. Сіли за стіл. Незабаром до них вийшла Олена.

— А це моя сестричка, Олена. Батьки довго розмовляли з Максом, вони раділи, що у старшої дочки все так вдало складається. А хлопець не зводив очей з Олени…

За тиждень Люда поїхала до райцентру. До свого kоханого. Повернулася сумною та мовчазною. З сестрою навіть словом не обмовилася, хоча ніколи в них секретів не було. За тиждень, коли Олена поверталася з клубу, Макс несподівано з’явився поряд.

— Треба поговорити, — сказав він. — Говори. — Я мало не одружився з твоєю сестрою. Вона чудова дівчина. Але побачив тебе і полюбив усім серцем.

Я їй уже все пояснив і сказав, що ми з нею роз лучаємось. — Вона ж так вірила тобі! Так сподівалася! — Олено, ну це ж неправильно, не чесно — взяти за дружину одну, а любити іншу. Ти не поспішай відповідати мені.

Я тебе кохаю, і тебе хочу бачити своєю дружиною. — А Люда? Вона ж моя сестра! Як так можна! — А я тебе люблю, — Макс обійняв її за плечі. — А я тебе не люблю! Відпусти! Не хочу тебе знати! — Вигукнула Олена і побігла до будинку. — Я в неділю, в цей же час, чекатиму тебе тут, — крикнув їй услід Макс…

Олена від сестри ніколи не мала таєм ниць. Але про зустріч з Максом вона довго розповісти не наважувалася. Але таки переборола і все розповіла сестрі… Неділя, вечір. Біля будинку зупинилася машина.

Макс прокрався до обумовленого місця. — Я тут, — почув він голос Олени. Макс обернувся, але не встиг нічого сказати, як на нього пролилося ведро води. — Гей, женишок, — почув Макс голос Люди. Повернувся і знову на нього полилося відро води. — Охолонув? А тепер провалюй, і більше тут не з’являйся! – сказала Люда. Максу залишалося лише спостерігати, як сестри, тримаючись за руки, пішли до свого дому.

КІНЕЦЬ.