Наближалася пора новорічних свят. Роман обіцяв дружині встановити ялинку ще минулого тижня, але так закрутився на роботі, що обіцянка геть вилетіла з голови. Сьогодні Настя була не в настрої, повернувшись з роботи й побачивши, що головного атрибута свят досі немає, вигнала чоловіка з дому й наказала не повертатися без зеленої красуні.

Сім’я має традицію. Кожного року вони купують живу ялинку в горщику, а потім висаджують деревце у місцевому лісі. Сьогодні ялинковий базарчик кишів покупцями. Рома вже почав хвилюватися, щоб йому вистачило. Придбавши дерево, заїхав до супермаркету, що скупитися по списку. Біля будівлі чоловік помітив хлопця років 13. Він був одягнений в легеньку курточку та кросівки, а на вулиці мороз градусів 23.

Роман не зміг пройти повз, тому звернувся до хлопця:

–Привіт, друже, а ти чого це тут стоїш?

-А що не можна? – якось недовірливо відказав той.

-Та можна. Ти сам чи з батьками?

–Сам.

-Допоможеш мені з пакетами. Я нещодавно потягнув руку, не можна її навантажувати.

Роман вдався до хитрощів, щоб заманити хлопця всередину. У супермаркеті тепло й затишно. Чоловік спокійно ходив між рядами, шукаючи потрібні продукти. Ілля, так звали парубка, йому допомагав. Між іншим, чоловіки розмовляли. Про себе хлопець розповідав неохоче, але все ж дещо виказав.

Стосунки з батьками у нього не складаються, а все через їхню пристрасть до алкоголю. Востаннє він бачив їх кілька днів тому перед тим, як вони пішли в гості до своїх друзів по пляшці. Ось уже три дні, як він живе сам. Вдома нічого їсти й холодно. Ось він і вирішив піти просити милостиню. Хоч і соромно, але відчуття голоду сильніше.

Скупившись, Ілля допоміг Ромі повантажити все в машину й думав повертатися на своє місце, але чоловік його зупинив.

-Як дивишся на те, щоб прийняти від мене подяку. Грошей я тобі не дам, бо все витратив на продукти, а от вечерею пригостити можу. Ілля не відмовився. Коли Настя відкрила двері, спершу хотіла насварити Рому за те, що так довго затримався, але коли побачила гостя – заспокоїлася.

-Ілля, це моя дружина Анастасія. Проходь, не соромся. Зараз будемо вечеряти.

Господиня не розгубилася, одразу прийнялася поратися на кухні та накривати на стіл. Залучила до роботи й Іллю. Хлопець допоміг їй розкласти посуд та пішов до ванної кімнати помити руки. У подружжя випала нагода поговорити. Роман встиг розповісти про важку долю цього бідолаги.

Після вечері Ілля прийнявся прибирати та попросив дозволу помити посуд. Він хотів якось віддячити за смачну їжу. Подружжя наполягло на тому, щоб хлопець залишився. Він і не пручався. Прийнявши ванну, одягнув чистий одяг, який йому видала Настя й впав на диван, одразу забувшись міцним сном.

Настя й Рома довго не могли заснути. Вони думали про те, що чекає в майбутньому на Іллю. Перспективи не найкращі. Домовилися, що вранці чоловік поїде на квартиру до хлопця та спробує з’ясувати, де його батьки. Настя залишиться вдома з хлопцем. Так і зробили.

Рома впорався досить швидко й повернувся поки хлопець ще спав. Сусіди розповіли, що сім’я неблагополучна. Хлопець уже давно піклується про себе самостійно. Звісно, їх неодноразово відвідували соціальні служби й попереджали про позбавлення батьківських прав, але далі погроз справа не дійшла. Востаннє батьків Іллі бачили 4 дні назад.

Коли хлопець прокинувся, отримав смачний сніданок та теплі обійми. Така атмосфера була для нього край незвичною. Після сніданку родина почала прикрашати ялинку й запросила гостя приєднатися до них. Коли вони чіпляли іграшки, Ілля розплакався. Він робив це вперше у своєму житті. Він не знає, що таке свята, а особливо Новий рік.

Настя з Ромою його обійняли й запитали чи не хоче він залишитися у них назавжди. Звісно, він не повірив власним вухам, відповідь була однозначною. Попереду у подружжя судова тяганина за цього хлопця, але вони впевнені у своєму успіху.

Хлопець досі не може повірити, що це трапилося у його житті. Вперше він святкуватиме Новий рік й родині поруч з людьми, яким він не байдужий. Як після такого не повірити в диво?

КІНЕЦЬ.