Ми з чоловіком одружені чотири роки. Доньці два роки. Живемо окремо від свекрухи, але вона примудряється щодня втручатися у наше сімейне життя. Природно, що вона старша і мудріша.

Я людина не конфліктна, але в мене така свекруха, яку неможливо ні в чому переконати! Ми з чоловіком будуємо будинок, продали свою квартиру, і я хотіла тимчасово винаймати житло, але тут свекруха втрутилася, і вмовила чоловіка жити разом з ними.

Як би я не плакала, і не благала, чоловік мене не послухав і довелося переїхати до його матері. Вона втручалася, звісно, у все: те, що я не дозволяла дитині, вона давала, висміювала мій одяг та макіяж.

І цей тиск був двадцять чотири години на добу. Весь час нашого проживання я вмовляла чоловіка переїхати , але він не погоджувався. Чоловік дуже залежить від матері, і все робить так, як вона скаже.

Через шість місяців я зібрала речі і сказала свекрусі, що йду жити окремо. Мені не приємно бачити те, як вона втручається у виховання моєї дочки, постійно критикує мене.

Свекруха влаштувала сkандал. Сказала, що в мене з психікою не все гаразд, якщо двох чоловіків поміняла, і не з одним не змогла вжитися. Я розлютилася не на жарт, і сказала їй, що її син не останній, і в мене буде стільки чоловіків, скільки я захочу.

Вона раптом заметушилася по будинку, покликала попити чай і заспокоїтися.

Коли чоловік прийшов, то я йому все розповіла. Він попросив матір не втручатися у наші справи, і не поводитись як диктатор. Після всього чоловік винайняв квартиру, і ми з донькою переїхали туди. Але й тут свекруха не давала нам спокою. Як ні в чому не бувало, знову бігала біля нас, намагалася догодити у всьому.

Ця жінка багато говорить, завжди дає поради і багато вимагає. Але я не мовчу, завжди їй говорю, що це моя сім’я, і я сама в усьому розберуся. Виховання дочки — теж мій обов’язок. А вона мені у відповідь, що це наша спільна дівчинка. Їй, головне, говорити все всупереч мені, а найжа хливіше, що вона ні на що не ображається.

КІНЕЦЬ.