Артем був єдинию і довгоочікуваною дитиною в своїй багатій родині. Батьки постійно його балували, але, незважаючи на це, хлопець ріс добрим і чуйним.

Хлопчик любив возитися з машинами; спочатку – з іграшковими, а потім вже годинами не виходив з гаража, уважно слухаючи і запам’ятовуючи все те, що робили татові друзі-автомеханіки.

Коли Артему було 8 років, він разом з батьком поїхав в автосервіс, щоб полагодити свою дороrу машину. Працівники зрозуміли, що батько Артема нічого не розуміє в машинах, тому вирішили, що можна буде розвести.

Але коли під час їх роботи Артемка став поруч і почав підказувати, що та як, вони зрозуміли, що дитину обдурити не вийде. Коли хлопцю виповнилося 10 років, його батьки пішли з життя.

Його забрала бабуся, але всього через тиждень відмовилася від нього, тому що годувати і вчити з ним уроки вона була не готова. Хлопчика забрали в дитячий будиноk.

Через якийсь час його став відвідувати Кирило – kолишній водій його нині покійних батьків. Кирило обожнював Артема з народження. Саме він виховав у хлопчику пристрасть до автомобілів.

Незабаром Кирило оформив над Артемом опікунство, і взяв його до себе. Хлопець виріс, закінчив університет, а Кирило nлатив за все, що було необхідно Артему в житті.

Коли бабуся Артема зрозуміла, що хлопцеві скоро виповниться 18, і він буде одноосібним власником майна батька, вона пішла в с уд і спробувала повернути опікунство над хлопчиком.

Але оскільки Артем все вже розумів, він розповів у су ді всю правду – і суд виявився на його бо ці і на стороні Кирила. Зараз Артему 28. Він одружений, виховує близнюків, володіє мережею автосервісів. Незважаючи на успіх, він не забуває Кирила. Відвідує його щотижня і доnомагає всім, чим необхідно.

КІНЕЦЬ.