Коли я познайомилася з Юрком, мені було двадцять років. Я була тоді струнка, доглянута, завжди нафарбована і з елегантною зачіскою. Такою я була для нього, поки ми не одружилися.

Після весілля ми переїхали до села, у будиночок його покійного дідуся. Обзавелися господарством, мали великий город та сад. Оскільки в селі роботи не було, мені довелося тимчасово працювати тоді на фермі. Вільного часу майже не було у мене. Я постійно була на роботі, а зранку та ввечері поспішала виконати всю хатню роботу, впоратися з господарством і обробити город.

Зізнаюся, мені було дуже важко. Я падала з ніг, зваливши на себе таку кількість роботи. А Юрко навіть не намагався мені у чомусь допомогти. Говорив, що стомлений після роботи, що має право на відпочинок. Ось так ми і жили. 

За роботою я не могла виглядати красиво. Та і куди було фарбуватися у селі?

Минув рік. Я почала помічати, що Юрко занадто байдужим до мене став. Він навіть перестав спати зі мною в одному ліжку.

А потім виявилося, що він зраджував мені. Перед розлученням, коли я запитала, в чому була причина цього, Юрко відповів:

– Ти перед весіллям була вишуканою жінкою, царівною, наче з казки. А виявилася нечупарою!

– Чи ти задумувався, коли у мене був час доглядати за собою? – запитала я.

– Жінка завжди повинна залишатися жінкою…- сказав він.

Відтоді я собі дала обіцянку, що буду завжди гарною, що колишній пошкодує про те, що розлучився зі мною…

…Через чотири роки я вдруге вийшла заміж за мого колегу Романа. Ми жили у місті, я народила хлопчика Дмитрика.

Романа дуже дивувало: він приходив з роботи, на стіл було завжди накрито, дитина доглянута. А я щовечора – у сукні, нафарбована, з зачіскою, усміхнена. Він не розумів, чому я завжди так прибираюся. Але й сам старався виглядати охайно. Мій чоловік був начисто вибритий, зачесаний, від нього завжди пахло гарно.

Нам заздрили усі друзі. Вони були шоковані, що ми завжди прибираємося одне до одного, наче на перше побачення. А Роман і зараз відповідає, що це так прийнято у нашій родині.

Для мого чоловіка – це також другий шлюб. Його перша дружина не хотіла народжувати йому дітей. А коли Роман дізнався, що вона завагітніла і зробила аборт, то прийняв рішення розлучитися. Але зараз мій чоловік щасливий, що має таку міцну сім’ю.

А нещодавно, перед Різдвом, я зустріла свого колишнього. Він дивився на мене, таку доглянуту, розквітлу, нафарбовану, елегантно одягнуту. Я вела за ручку свого синочка. Думаю, що він точно пошкодував про те розлучення. Юрко був з дружиною, але ще декілька разів оглядався мені услід.

КІНЕЦЬ.