Я думала, що моїй матері не подобається її зять, саме тому вона ніколи не залишається у нас в гостях на ніч. Правда виявилася сміховинною.

Після закінчення школи я переїхала із села в місто. Навчалася на медичну сестру, згодом влаштувалася на роботу у місцеву лікарню. Там і познайомилася зі своїм чоловіком Артемом. Він був відомим хірургом й користувався повагою серед колег та пацієнтів. Артема всі любили, я не виняток.

Ми одружилися й стали жити разом. Раніше мама довідувалася до мене кожних вихідних, а після мого заміжжя припинила візити. Коли Артем святкував свій день народження, мама приїхала ще зрання, щоб допомогти мені приготувати страви та накрити на стіл. Ввечері, коли гості тільки всілися до столу, вона виголосила тост за здоров’я зятя й сказала, що поспішає на автобус. Їй терміново потрібно додому.

Я вмовляла її залишитися, проте вона виявилася невблаганна. «Мабуть, твоя мама мене недолюблює» – подумав Артем, коли за тещею закрилися вхідні двері. Я жодного разу не бачила, щоб чоловік та мати сварилися або не мали про що поговорити. Вони обоє товариські та веселуни. Мають багато спільного. Від чого виникла така неприязнь, уявлення не маю, але вирішила це з’ясувати.

Коли Артем був на роботі, а у мене випав вихідний день я сіла на автобус й поїхала в село до матері. Зустріла мене ненька радісно. Одразу покликала за стіл обідати. Ми гарно порозмовляли й нарешті я поставила незручне запитання, що так мене хвилювало:

-Мамо, ти не залишайся у нас, бо не любиш Артема?

-Та що ти таке кажеш, дитино? Господь з тобою. Ти ж знаєш, що я прийняла його, як рідну дитину.

-Тоді в чому справа?

-Мені ніяково про це казати, але я людина сільська, звикла, що зручності на дворі. А у вас туалет у квартирі, от я і не можу надовго залишатися.

Відповідь матері викликала у мене нестримний напад сміху.

-Чому ж ти зразу не розповіла? От мені конспіраторка. А я вже попридумувала собі всіляке. Ми щось вигадаємо. З твого дозволу я розповім про це Артемові, бо він теж вважає, що чимось перед тобою завинив, тому ти й тікаєш від нас так швидко.

КІНЕЦЬ.