Анжела з сумом дивилася у вікно. Люди на вулиці бігали, метушилися, жінки з сумками, чоловіки з ялинками, незабаром Новий рік, настрій у людей святковий… А в неї зовсім ні…

Думки невеселі вихором гасали в голові:

– Що тепер робити, як Андрійка на ноги піднімати, добре, що хоч батьки його поки що до себе взяли, щоб дитина не бачила всього, що відбувається. І роботу треба терміново знайти, але це вже, після свят.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Анжела здивовано пішла в коридор.

Вона відкрила двері і ахнула! На порозі стояв її, тепер уже колишній чоловік Ігор.

– Чого довго не відкривала, – почав він з порога. – Коханця ховала?

Від його гидкої усмішки вона аж стрепенулась.

– Невже я колись кохала цього чоловіка? – подумала вона.

– Ну я ж не ти, що завів коханку таємно. А навіть якби в мене і був чоловік, то мені нема від кого його ховати. Ти мені ніхто й звати тебе ніяк!

– Ну-ну, подивимося, як ти заспіваєш зараз, – раптом сказав Ігор, дістав свій телефон і показав Анжелі.

Вона глянула на екран і застигла від несподіванки.

– Ось, я квартиру продаватиму і машину! – сказав він. – Оголошення подав уже.

– До чого тут моя машина? – запитала Анжела. – У тебе своя, у мене своя!

– А на чиї гроші вона куплена?!

– На наші!

– На які наші?! Забудь це слово! Гроші і все інше моє. Ти офіційно в нашій фірмі не значилася, тому ти просто утриманка, так би мовити.

– Ну ти й… Я практично тягнула фірму, договори, продажі, все на мені було, а ти в офісі розважався, а тепер ділиш усе!

– А ти це в суді доведи? Я власник, всі активи на мені. У мене нова сім’я і мені треба утримувати її. А тобі із сином вистачить того, що я залишу.

– Та й забирай!

Він гидко засміявся і вже у дверях сказав:

– Я ось навіщо приходив, ти шмаття своє збирай, покупці вже намітилися, одразу після новорічних канікул в’їжджатимуть.

За ним зачинилися двері, і тут Анжела дала волю сльозам.

Майже сім років вони прожили у шлюбі, з нуля удвох підняли бізнес, вона була у фірмі і бухгалтеркою, і постачальницею і водночас логісткою.

Навіть коли сиділа у декретній відпустці з Андрійком, продовжувала виконувати практично всю роботу.

Коли бізнес став приносити хороший дохід, вони купили цю чотирикімнатну квартиру в центрі, кожному по машині відкрили невеликий магазин, збиралися розширюватися.

Анжела хотіла віддати сина в дорогий ліцей наступного року.

Але тут Ігор десь на черговій діловій зустрічі познайомився із цією Галиною. Вона тоді когось супроводжувала на зустрічі з високопосадовців, вони там знюхалися якимось чином, і він закохався у цю дівку…

Як же вона його швидко обкрутила, він тоді голову втратив і навіть додому її приволік, коли Анжела з сином поїхали до його батьків на вихідні. Але він не врахував того, що його мама не могла довго терпіти невістку, тому вони надвечір повернулися додому.

Він спочатку розгубився, сховав дівку в коморі, а потім нахабно вивів її і сказав, що в нього велике кохання. Це було півтора місяці тому.

Задзвенів домофон.

– Анжело Володимирівно, відкрийте будь ласка, це юрист вашого чоловіка, треба підписати деякі документи. Це стосується продажу машини та квартири.

– Не можу, після свят із вами зв’яжеться мій юрист і ось хай він і підписує папери.

Анжела задумалася, де їй взяти хорошого юриста та гроші. Вона має невеликі заощадження, але це на “чорний день”. Що робити? І тут вона згадала – двоюрідний брат її подруги — адвокат. Ірина про нього багато розповідала.

Вона його правда не бачила, але подруга відгукувалася про нього добре, говорила, що він багато справ виграв. Вона тоді ще пропонувала, якщо що, звертайся, але Анжела посміялася, мовляв нам адвокат навіщо, у нас все слава Богу.

А Ірина: – Ну не треба, так не треба…

Вона зателефонувала Ірині, привітала її зі святами, дізналася про те, що її дочка виграла конкурс краси у них у школі і від душі сказала:

– Ще б пак вона не виграла, така красуня вона у вас, диво, а не дівчинка!

– Подруго, щось голос у тебе невеселий, я до речі збиралася запросити вас із Ігорем до нас на Новий рік. Ви як, не будете проти?

– Бачиш, як давно ми з тобою не зідзвонювалися, ти навіть не знаєш, що ми розлучаємося…

– Он як, а що трапилося?!

– Ірино, скажи, будь ласка, а твій брат, адвокат, він зможе мою справу вести? Щоправда, у мене зараз великих немає грошей, Ігор залишив мене практично без нічого…

У слухавці запала тиша, Анжела вже злякалася, що Ірина подумала, що вона взагалі безкоштовно хоче і їй незручно відмовити.

– Ірино, не хвилюйся, я знайду гроші, у батьків візьму…

– Та до чого тут гроші, Андрій знає, з кого можна брати, а з кого ні. Я просто була вражена, що ж у вас сталося?

– Він пішов до коханки, ну вона й обкрутила його швиденько. Як то кажуть, такі добре і вміло себе подають, ось мужики й липнуть, як мухи на мед.

– Я зараз передзвоню братові, якщо він погодиться, дам йому твій номер, і ви з ним про все домовитеся.

Буквально за пів години він їй передзвонив. У нього був дуже приємний впевнений голос:

– Анжела Володимирівно, привіт. Це брат Ірини, Андрій Вікторович. Я готовий вас вислухати, маю три вільні години, і я можу до вас під’їхати.

– Як чудово, я на вас чекаю. Адресу напишу в смс…

Він приїхав швидко, вона ледве встигла привести себе в порядок, зняла халат і одягла спортивний костюм, фарбуватися не стала, а просто тонким шаром наклала тіні, трохи підфарбувала губи і зібрала волосся у високий хвіст. Тільки–но вона закінчила, продзвенів домофон.

Відчинивши двері вона побачила перед собою імпозантного чоловіка. Він кивнув і спитав:

– Можна увійти?

– Так, проходьте, будь ласка.

– Анжела Володимирівно, давайте зробимо так, ви мені все–все в подробицях розкажіть, від початку вашого спільного життя та діяльності, вашу участь у фірмі…

Анжела розповіла про все, а також про те, що чоловік готується до продажу квартири та її машини.

– Машина на вас оформлена?

– Так, на мене.

– Ну так от, він її ніяк без вашої згоди продати не зможе, вона ваша і квартира на три члени сім’ї ділитиметься, лише за рішенням суду. Ви свою трудову діяльність вели із ноутбука, я так розумію? Отже, я його заберу, і ми доведемо, що це ви вели переважно справи фірми.

І ви не здумайте тепер підписати жодного паперу без мене. Домовились? Тепер щодо оплати. Можете не переживати, я багато не візьму, то витрати. І ще Ірина просила, щоб ви обов’язково з сином прийшли до них на зустріч Нового року. Ось, начебто, й усе. Зі святом і не переживайте, все буде гаразд…

– Дякую вам велике. Отже ми домовилися. Ми з Андрійком прийдемо до Ірини.

Настрій у Анжели покращився в рази, вона подзвонила мамі, дізналася, що з сином все добре, потім подзвонила і йому, сказати, що вони йдуть в гості до тітки Ірини 31 числа.

Але Андрій раптом відмовився, бо дід обіцяв йому сюрприз.

Він їй таємничим голосом повідомив, що й подарунок від теж уранці треба забрати під ялинкою першого числа.

А ще до нього прийде сусідська дівчинка Ліда, вони з її бабусею у них Новий рік зустрічатимуть.

Ну що ж, якщо так, то цей Новий рік вона зустріне без своїх чоловіків, вперше за стільки років…

А коли вона прийшла до Ірини, то з подивом побачила у неї вдома Андрія Вікторовича! І він був сам.

Вона запитала подругу, де його сім’я? Виявилося, що його дружини не стало п’ять років тому. З того часу він один, а дітей у них не було, не встигли.

Весь вечір і пів ночі Андрій за столом бігав довкола Анжели, запрошував на танці, потім пішов проводжати її додому.

Вони йшли пішки, погода була чудова, людей на вулиці досить багато, всі веселі. Парочка розмовляла про все на світі, не торкаючись теми розлучення, і колишнього чоловіка, і Анжела була дуже вдячна за це Андрієві.

Вони навіть пограли в сніжки з якоюсь компанією. І вже біля самого під’їзду при прощанні Андрій сказав:

– Не розумію мужиків, які кидають шикарних, розумних та душевних жінок, заради швидкоплинної пристрасті.

Анжела зніяковіла і швидко попрощавшись, зайшла додому. Їй чомусь хотілося співати, так добре й легко було їй на душі. Суд вони з Андрієм виграли, машини дісталися кожному своя, фірму, квартиру поділили навпіл, хоч Ігор і репетував, що вона там ніхто.

Її адвокат знайшов і запросив свідків із фірми, які підтвердили, що більшу частину роботи робила вона.

Отакий крутий облом був для любителя легкого життя.

Вони з Андрієм дуже покохали один одного. А через рік у її Андрійка народилася сестричка.

А потім вона дізналася, що та, заради якої Ігор покинув сім’ю, прогулявши його гроші, повернулася до звичного для себе способу життя.

Одного разу за весь час Ігор прийшов нібито відвідати сина, але з бажанням примирення.

А коли він побачив животик Анжели, який вона гордо показувала, знітився остаточно і навіть забув про те, що збирався зустрітися з сином…

КІНЕЦЬ.