Моя дочка та її чоловік опинилися не в найпростішій ситуації – вони винаймають квартиру, відкладають кожну копійку на перший внесок по іпотеці та на всьому економлять. Я багато разів пропонувала перебратися до мене, в троячку. Місця всім вистачить, оскільки мешкаю там одна після втрати свого чоловіка.

Але вони навідріз відмовляються через гордість зятя. «Мамо, дякую за пропозицію, але Ігор не хоче почуватися примаком, тому ми краще продовжимо жити на оренді». Добре, якщо дочка і зять не були особливо обмежені у засобах, але останні півроку їхні «фінанси співають романси».

Справа в тому, що зять потрапив під скорочення на старій роботі, а на новому місці йому платять не так добре. Однак вони нічого не хочуть міняти – зокрема, зять. Він весь час годує доньку сніданками, що скоро все налагодиться і він буде “грестить гроші лопатою”.

Щось поки що я ніяких зрушень не помітила — зять більш прибуткову роботу не знайшов, як і моя дочка. Треба лише переїхати до мене. До роботи від мого будинку їм буде легко добиратися, оскільки він також знаходиться недалеко від центру. Заодно дочці та зятю вистачало б на нормальну їжу та одяг.

Начебто, з усіх боків гарний мій план. А зять вбив собі в голову, що краще голодувати, але жити окремо від будь-кого, а особливо, від батьків дружини.

До речі, його батьки також звали пожити з ними, але вони мешкають на околиці міста. Та й у доньки не найпростіші стосунки зі сватом. Тому цей варіант відразу відпав . Але я не збираюся ніяк пригнічувати ні зятя, ні дочку.

Однак вона каже, що у них свої звички та розпорядок дня, який обов’язково доведеться міняти після переїзду до мене. Але вони вперлися і продовжують жити, як жили, всупереч здоровому глузду.

При цьому дочка, коли ми бачимося чи телефонуємо, невпинно скаржиться на брак грошей. “Як же мені набридло рахувати копійки, пропадаючи на роботі! Нам би тиждень відпустки, адже ми так давно нікуди не вибиралися. Але якщо ми його візьмемо, то сильно втратимо гроші».

Ну, не така вже моя дочка і пропадає роботі. Приходить у свій офіс до десятої ранку, а йде о сьомій вечора. Я, у її віці (а дочці двадцять шість років), орала по дванадцять годин.

Не кажу, що дочка повинна чинити аналогічним чином, але відсутність логіки в них із зятем поведінці вже неабияк дратує. Якщо у вас все так погано з фінансами – відмовляйтеся від оренди, тим більше є така можливість. А хочете продовжувати винаймати квартиру і одночасно відкладати на іnотеку — шукайте способи більше заробити.

Принаймні зятю точно не завадило б влаштуватися на другу роботу, якщо він такий принциповий — це ж з його подачі дочка теж відкинула мою ідею. Як би мені не було їх шкода, але більше не пропонуватиму свою допомогу. Нехай самі знаються на своїх проблемах, тільки потім не скаржаться, як у них все погано.

КІНЕЦЬ.