Моїй донечці шість рочків і багато разів вона просила у мене подарувати їй домашнього улюбленця. Я нібито і хотіла піти на такий крок. Спочатку поговорила із подругою, яка розводить котиків та запитала про розцінки, догляд. Але коли про це почув мій чоловік, то відразу почав гніватися та кричати, що ніяких котів у нашій квартирі не буде.

Я чула, що розмова вразила Варю. Вона довго сиділа та плакала у своїй кімнаті. А я мала якісь змішані почуття, тому що з одного боку засмутилась за доньку, а з іншого – мені не потрібно буде доглядати ще за одним «членом сім’ї».

Та на цьому наша історія із котом не закінчилась. Якось донька гуляла на вулиці і таки приперла додому якесь безпритульне кошеня. Я сваритися із нею не стала, бо дитина просто пошкодувала бідну тваринку. Як я можу на це сердитись? Але тепер потрібно подумати, що буде тоді, коли прийде чоловік і побачить цю картину.

Коли Варвара поглянула на годинник і помітила, що скоро прийде тато, то нового друга занесла та сховала у своїй кімнаті. Але будьмо чесними. Як можна заховати живу істоту, яка постійно кудись біжить та м’явкає? Довгий час котик сидів чемно у кімнаті, а потім таки не стримався і вибіг до вітальні, де ми всі дивились телевізор. Він був таким грайливим, що навіть бігав за своєю тінню. І це виглядало дуже кумедно.

Тепер Варя не могла приховувати свою знахідку. А чоловік лише глянув збентеженим поглядом на кошеня і потім закотив очі під лоб. Я була шокована, що досі на весь дім не лунав скандал. А потім взагалі мало не втратила свідомість, коли з дня на день наш «противник домашніх тварин» не міг розлучитись із Томасом.

Коли Максим працював у окремій кімнаті, то ми старались туди не заходити, аби не заважати. Все ж там можуть бути дзвінки і лізти без стуку якось негарно. Я саме мила підлогу, коли почула, що Макс з кимось розмовляє. Я відразу зрозуміла, що це не розмова по телефону, бо голос звучав дуже ніжно, а не по-діловому. Коли я підійшла ближче до дверей та притулила вухо, то почула:

– Ух, ти ж мій маленький клубочок! Обіцяю, що після роботи принесу тобі щось смачненьке, не дивись на мене такими очима. Іди сюди, я тебе погладжу.

В той момент я все зрозуміла. Так ось як Максим тварин не любить. Після цього випадку їхня любов стала взаємною. Мені здавалось, що вони стали одним цілим, чого б я раніше і уявити не могла.

От після цього і вір чоловікам…

КІНЕЦЬ.