Одним холодним вечором я поверталася додому з роботи. Надворі було вже темно, адже взимку після п’ятої години вечора вже майже ніч. Я завжди ходжу на роботу через парк, так само і повертаюся додому. І ось йду я додому і бачу посеред парку стоїть дитячий візочок. Звичайно, що я зробила насамперед — це підбігла та перевірила дитину.

Адже на вулиці було дуже холодно і морозно, боялася того, що маля вже могло перемерзнути. І ось підходжу я до коляски, заглядаю всередину і бачу, що там нікого немає.

Спочатку я заспокоїлася і подумала, що мама з дитиною просто могли забути цей візок на вулиці, але потім зрозуміла, що це неможливо, адже на вигляд цей візок коштував дуже дорого. Я вже збиралася розвертатися і йти додому раптом бачу, що за купою снігу стирчить щось рожеве.

Я одразу побігла туди, і побачила маленьку дівчинку, яка спала зу цій купі снігу. Я взяла її на руки, дівчинці з вигляду було не більше двох років і розмовляти вона могла дуже погано. Все, що я змогла дізнатися, це те, що вона не знає, де її мама. Недовго думаючи, я викликала поліцію і розповіла їм, що сталося і як я знайшла цю дівчинку.

Але все, що вони мені змогли запропонувати, це те, щоб я забрала до себе додому цю дівчинку, поки вони не знайдуть її матусю. І ось ми удвох повернулися додому, мої хлопчики коли зустрічали нас уже, знали що я прийду не одна, тато їм все розповів. І ось ми сидимо разом і вечеряємо.

Раптом пролунав стукіт у двері, ми з дітьми дуже злякалися. Пішов відчиняти двері та дивитися хто до нас прийшов мій чоловік. Він відчинив двері, а на порозі стояв незнайомий нам чоловік, який весь тремтів і на його очах були сльози.

Він тремтячим голосом запитав, чи у нас його дочка. А вона відповіла та й одразу ж кинулися до нього на руки. А ця людина її міцно обняла і від щастя навіть заплакала. А поки ми з ним чаювали, то розпитали, куди поділася його дружина і чому вона залишила свою дитину одну серед парку.

Після розповіді цієї людини аж мурашки по шкірі пробігли. Як розповів чоловік, його дружина була вагітна вже на останньому місяці 2-ою дитиною. Але все ж таки вона вдома не залишилася, а взяла Катю і повела гуляти до парку. Поки вони гуляли, у жінки заболів живіт, потемніло в очах і вона знепритомніла. Саме в цей час у парку не було ні душі, а дівчинка сама не зрозуміла, що сталося з її мамою, просто вилізла з коляски і пішла гуляти.

Відійшла вона недалеко від своєї мами, почала грати зі снігом, втомилася і заснула просто серед снігу. В цей час повз жінку проходив якийсь незнайомець, він помітив що їй погано і відразу ж викликав швидку допомогу, і вона відвезла її до пологового будинку. А маленьку дівчинку, яка спала в купі снігу, він не помітив, бо дочекався швидку і пішов додому.

А вже з пологового будинку татові Катерини зателефонувала його дружина і сказала, що народила йому синочка і зі сльозами на очах запитала, де їхня Катюша. І звісно насамперед чоловік побіг у поліцію, щоб знайти дівчинку. І на його щастя знайшлася я, не дала його дочці замерзнути та забрала до себе. Папа Каті мені дуже довго дякував і пропонував гроші. Але я їх не взяла, бо їхній родині зараз ці гроші потрібніші.

КІНЕЦЬ.