Мені не подобається зустрічатися з Лідою. Душна вона людина. Знає все краще за всіх; має кращий вигляд, ніж усі; чоловік у неї кращий за всіх. Зі школи любить усіх повчати, бо колись вважалася найкрасивішою дівчинкою в класі. Тягнеться з того часу її любов до всіляких косметичних засобів, дивних гімнастик і порад. Останнє вона обожнює найбільше.

За всього мого небажання спілкуватися з Лідою, доводиться листуватися навіть у тій самій мережі, тому що вона постійно скидає мені онлайн-тренування або методики від диванних експертів, щоб горб на спині прибрати. А в мене ж немає горба!

Чоловік каже, вона навмисне занижує самооцінку оточуючих, бо інакше свою підняти не може, а я вже навіть не знаю, що думати. Гаразд ще листування, але на день народження нашої спільної подруги вона подарувала їй роздруковану збірку порад з догляду за собою. Власного авторства. Подібні “видання” вже дісталися й іншій нашій подружці, а мені Ліда натякнула, що я наступна на черзі, бо в мене скоро день народження.

Зазирала я в ці поради… А там усе для того, щоб натякнути, які подруги в неї товсті й некрасиві. Перша порада, наприклад, свідчить, що потрібно стежити за своєю вагою і навіть не думати про солодощі. Потрібно спати “достатньо”, але при цьому не весь день. Займатися мінімально спортом (додаються посилання на відео, за якими вона, мабуть, займається).

Не їсти м’ясо, адже це мертвечина! Займатися ментальним здоров’ям, уникаючи стресів. Прикупити стильного одягу. Обрізати волосся (а то довге нас старить). І головна порада – привчити онуків у громадських місцях називати вас “мамою”.

Ліда вважає, вона велику філософію п’ятдесятирічних відкрила і в її порадах є здоровий глузд, а я вважаю, що мій чоловік і моя сім’я люблять мене такою, яка я є. Що їсти солодке, коли дуже хочеться, навіть на шкоду фігурі – нормально. Їсти м’ясо, до речі, теж. Стресів уникати, на жаль, не завжди виходить, тому що всі ми люди і схильні до цього.

Одяг має бути не стільки стильним, скільки комфортним. І зачіска, само собою. А щодо онуків… Я так чекала, поки у доньки хтось з’явиться, і я зможу няньчити її дітей, що мені на радість чути довгоочікуване “бабуся”, а не вчити малечу брехати з дитинства.

Порада, яку я дала б собі та іншим жінкам за п’ятдесят – не слухати, коли вас повчають. Ви вже прожили на цьому світі достатньо, щоб самостійно вирішувати, як вам виглядати, а як ні.

КІНЕЦЬ.