Любов до ближніх перевіряється відстанню. Нещодавно в нашій сім’ї трапилася досить цікава ситуація, після якої ми з чоловіком мало не р0злyчuлucя. Брат мого чоловіка залишився без роботи. Воно й не дивно. Він несерйозний та безвідповідальний, але це не моя справа. Чоловік запитав мене, чи можна, щоб Ігор пожив у нас, допоки брат не знайде роботи. Досі він жив на орендованій квартирі, але цього місяця не мав змоги заплатити за квартиру.

Ми не могли залишити рідного брата в біді. Тож я не стала нічого говорити. Перший час я була навіть рада йому. Ігор у всьому мені допомагав. Поки він гостював, то допомагав мені прибирати, готувати, закидував одяг для прання. І навіть готував сніданки. Аж любо було дивитися. Але таким він був тільки перших декілька днів.

Схоже, згодом Ігор відчув смак життя та перестав робити бодай щось по хаті. Я змовчала, розуміла, що він зараз зайнятий пошуками роботи. Кожного дня Ігор ходив на співбесіди, але не спішив влаштовуватися на роботу. Варіантів було чимало, але не все йому підходило. То зарплата мала, то начальник непривітний, то далеко їхати потрібно. Там, де йому все підходило, Ігоря не приймали. Потрібні були вміння та досвід.

Ми з Михайлом старалися не пхатися до брата, адже розуміли, що йому й так зараз нелегко. Третій тиждень нашого спільного з ним проживання почав мене напружувати. Ігор зовсім знахабнів та став замовляти їжу на вечерю. Він просто говорив, що бажає на вечерю та сніданок, а я повинна була готувати. Згодом брат став мені говорити, щоб я прибирала в його кімнаті.

Тоді я покликала Михайла на розмову. Адже поведінка його брата перейшла всі межі дозволеного. Я відчуваю себе рабинею у власному домі. Речі Ігоря розкидані по всій хаті. Тим паче я не маю як залишитись на самоті та просто відпочити. Тільки я сяду, як одразу з’являється Ігор та знаходить мені роботу.

Михайло таки покликав брата на розмову, от тільки вона виявилася не на мою користь. Не знаю, що там Ігор наговорив моєму чоловікові, але вже наступного дня Михайло взяв ключі від мого авто та дав братові. Я ж з того часу змушена була підлаштовуватися під чоловіка, якщо не хотіла ходити пішки.

Не можу стверджувати однозначно, та мені здається, що Ігор намовляє Михайла проти мене. Останнім часом ми часто сваримося на рівному місці. Хоча раніше ми майже ніколи з ним не сварилися та всі питання вирішували спокійно.

Здається, Михайло на стороні брата. На четвертий місяць нашого спільного життя Ігор перестав робити будь-які спроби шукати роботу. Він увесь день лежав на дивані та сидів у телефоні. Я втомлена поверталася з роботи, де мене зустрічала гора немитого посуду, розкиданий одяг, брудні речі по всій хаті й ще й Ігор, який з порога запитував, чи є що їсти, адже він увесь день голодний. “Могла б щось і приготувати!” – з докором говорив він мені.

Після цього я вирішила виселити цього квартиранта. Пішла у вітальню та почала викидувати всі його речі. Він кричав, ніби навіжений.

– Що ти собі дозволяєш? Геть з глузду з’їхала? Ану поскладай все назад! Я правду говорив братові. Ти ще те cтepв0! – кричав Ігор.

– А тепер слухай сюди! Від сьогодні твоє проживання та триразове харчування тут закінчені. Збирай свої речі, та щоб я тебе більше не бачила на порозі нашого дому. Якщо ще раз почую, що ти намовляєш Михайла проти мене, наша розмова буде іншою!

Ігор не очікував такої моєї реакції. Того ж дня він з’їхав від нас. І знаєте що? Від швидко знайшов нову роботу та житло. З того часу в нашій сім’ї припинилися сварки, ми знову стали жити, як раніше. Правда, свекруха перестала зі мною розмовляти, бо я образила її дорогого синочка. Але мені байдуже.

КІНЕЦЬ.